«Щастя – це не життя без турбот і печалей, це стан душі». Коли людина щаслива, вона бачить світ по-іншому. Песимісти стають оптимістами, починаючи вірити у світле майбутнє, намагаються продовжити цей стан, адже життя смугасте: якщо зараз біла смуга, то рано чи пізно настане й чорна…
Так і на долю України випадали чорні та білі смуги. Її історія наче вишиванка, бо мережилися на полотні чорні й червоні нитки. Вузлик за вузликом народжувалася наша держава. Червоними нитками запеклася кров борців за нашу мову, віру, правду. Кожна безцінна крапля просочувала полотно й залишилася на нім навіки. Чорними ж стали материнські сльози й смерть. Саме вони спонукали боротися за те, щоб не з’являлися сльози болю на очах найрідніших.
Наша біла сорочка – це щире щастя українців, накопичене століттями. Строфа пісні чи рядок шевченківського вірша щоразу дають нам надію та сили боротися далі. Не здаватися, не зупинятися.
Як би там не було, а ми щасливі люди, які мають суверенну, незалежну державу зі своєю чудовою мовою. Про милозвучність, красу та неповторність її знають у всьому світі. Ми одна з найспівучіших та найталановитіших націй. Нам є чим пишатися й що розвивати! Ми повинні бути щасливими!
Щастя – це той приз, який ти отримуєш, подолавши іспити долі, якими б важкими вони не були. Кожен заслуговує на своє щастя, але важливо його не проґавити!
Після перегляду телепередачі, Наталці захотілося розповісти про свої враження подрузі:
- Привіт, пам'ятаєш ти розповідала про одну цікаву передачу про лісових тварин? - почала свою розповідь Наталка.
- Так, пам'ятаю, а що трапилося? - зацікавилася подруга.
- Я подивилася цю передачу, і мені дуже сподобалося, але спочатку у мене не було бажання дивитися її.
- Чому? Вона дуже цікава! - подруга засмутилася, але почала відстоювати свою точку зору.
- Так, цікава! З неї я дізналася нові факти та які раніше не помічала...- Наталці хотілося ще більше розповісти про свої враження, але її перебила подруга.
- Ось, я ж тобі говорила, що цю передачу треба обов'язково тобі подивитися.
- Так! А що ще ти можеш мені порадити? - запитала Наталка.
- Треба подумати, - трохи пізніше подруга відповіла, - подивись ще передачу про підводний світ.
- Добре, дякую за пораду! - дівчина подякувала, і записала назву передачі у своєму телефоні.
- Мені вже час йти, - сумно відповіла подруга. Наталка попрощалася з нею, і пішла додому, дивитися нову передачу про підводний світ.
«Щастя – це не життя без турбот і печалей, це стан душі». Коли людина щаслива, вона бачить світ по-іншому. Песимісти стають оптимістами, починаючи вірити у світле майбутнє, намагаються продовжити цей стан, адже життя смугасте: якщо зараз біла смуга, то рано чи пізно настане й чорна…
Так і на долю України випадали чорні та білі смуги. Її історія наче вишиванка, бо мережилися на полотні чорні й червоні нитки. Вузлик за вузликом народжувалася наша держава. Червоними нитками запеклася кров борців за нашу мову, віру, правду. Кожна безцінна крапля просочувала полотно й залишилася на нім навіки. Чорними ж стали материнські сльози й смерть. Саме вони спонукали боротися за те, щоб не з’являлися сльози болю на очах найрідніших.
Наша біла сорочка – це щире щастя українців, накопичене століттями. Строфа пісні чи рядок шевченківського вірша щоразу дають нам надію та сили боротися далі. Не здаватися, не зупинятися.
Як би там не було, а ми щасливі люди, які мають суверенну, незалежну державу зі своєю чудовою мовою. Про милозвучність, красу та неповторність її знають у всьому світі. Ми одна з найспівучіших та найталановитіших націй. Нам є чим пишатися й що розвивати! Ми повинні бути щасливими!
Щастя – це той приз, який ти отримуєш, подолавши іспити долі, якими б важкими вони не були. Кожен заслуговує на своє щастя, але важливо його не проґавити!
Після перегляду телепередачі, Наталці захотілося розповісти про свої враження подрузі:
- Привіт, пам'ятаєш ти розповідала про одну цікаву передачу про лісових тварин? - почала свою розповідь Наталка.
- Так, пам'ятаю, а що трапилося? - зацікавилася подруга.
- Я подивилася цю передачу, і мені дуже сподобалося, але спочатку у мене не було бажання дивитися її.
- Чому? Вона дуже цікава! - подруга засмутилася, але почала відстоювати свою точку зору.
- Так, цікава! З неї я дізналася нові факти та які раніше не помічала...- Наталці хотілося ще більше розповісти про свої враження, але її перебила подруга.
- Ось, я ж тобі говорила, що цю передачу треба обов'язково тобі подивитися.
- Так! А що ще ти можеш мені порадити? - запитала Наталка.
- Треба подумати, - трохи пізніше подруга відповіла, - подивись ще передачу про підводний світ.
- Добре, дякую за пораду! - дівчина подякувала, і записала назву передачі у своєму телефоні.
- Мені вже час йти, - сумно відповіла подруга. Наталка попрощалася з нею, і пішла додому, дивитися нову передачу про підводний світ.