Kroq123

24.05.2023 04:54 •  Українська мова

Текст 1 Мабуть , природа створила хлібну зернину в мить високого натхнення , яке витратила вона й на саму людину . І в чи не найголовнішому слові нашої мови « життя » предки не лише воздали заслужену хвалу житу - годувальнику , а й визнали його вічні заслуги в долі людства . У зернину , у цей маленький тугий злиточок матерії , стільки вкладено життєвої енергії , до бра , безсмертя , що його таїна й досі здається нам магічною . Усе в нас від нього , від хліба . А втім , і самі ми , кожен із нас , — дитина своїх батьків , свого народу й хліба . Людей , які прийшли з доброю місією , із чистим серцем чи доброю новиною , на нашій землі завжди зустрічали з хлібиною на вишитому рушнику . Короваєм благословляли молодят , без хлібини не можна було зайти в нову оселю . Уся історія нашого народу пов'язана з історією хліба , з мистецтвом його вирощувати , готувати тісто , пекти , з гречним , вихованим ще з дитинства вмінням його їсти . Цілий цикл , у якому є свої таємниці , досвід , розрахунок . Цикл , за яким можна вимірювати літа людського життя ( В. Яворівський ) . Текст 2 Люди сіють хліб . Щедро оспівана ця праця людська . Зерно для людини і досі залишається земним дивом . Наливається соками землі й сонця . Тішить нас буйними врунами . Красується . Радує врожаєм . Повертається до людей повносилою вдячністю землі . До землі , як і до хліба , звикають з дитинства , з юних літ . І тоді вже до старості не розлучаються з нею . Щасливий той , хто має на землі власноруч прокладену борозну , хто по своему відкривав хліб , пізнавав його пахощі з колоска . Нелегко дається хліб . Справжню ціну йому складають хлібороби , ті , хто до землі найближче . Хто від засіву до жнив живе сподіваннями й турботами хлібної ниви , у кого в душі вміщується весь колосковий лан . Хлібом багата наша Батьківщина . З хлібом нам далеко видно – на всі сторони світу ( М. Сингаївський ) , Текст 3 Ледь - ледь збиралося на досвіт . І мати , вмившись , зодягали чисту сорочку , підв'язувалися карунковим , вишитим у хрестики фартухом . Невдовзі досвіткове помешкання освітлювалося живими зайчиками нараз спалахували сухі дрівця та , потріскуючи голосними пострілами , і коли полум'я лизало своїм язиком челюсті , піч гoгoтіла . Доки варилося снідання , мати місила тісто . Неньчині обiруччя раз по раз занурювалися в діжу , од чого ослiнчик аж двигтів . Тісто вимішувалося , крутішало , коли ж , нарешті , воно ставало в'язким , як гума , і вже важко було працювати руками , мати припиняли роботу . « Вставайте , хлопці , — наказували нам , - поїсте і розходьтеся , бо буду хліб викачувати » . Поснідавши , батько йшов на роботу , ая , підсукавши холоші , біг на кінець городу , щоб наламати широких капустяних листків . За цей час в оселі вже стояв паркий дух . На ліжкові , засланому простирадлом , а поверх ще й рушником , пузатилося кілька кругленьких Мати були вся в роботі — легкими помахами рук вони витягували опецьок тіста , вмокали у воду руки , щоб воно не прилипало до рук , й перекидаючи з однієї долоні в другу , формували круглу , наче сонце , хлібину . Злегка поплескавши верхівку , ненька клали паляницю на рушник . Робили вони це так вправно , що я навіть не встигав вволю надивитися . Доки мати викачували останню , найменшу , що призначалася мені , паляничку , я біг за лопатою і , внісши , приставляв її до припечі . Розіславши капустяний листок поверх ясеневого язика лопати , вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хлібину . Біле тіло паляниці нараз обдувало гарячим духом печі ( В. Скуратівський ) . Текст 1 У всі віки , на всіх перепуттях історії хліб був найбільшим з багатств . Коли його обмаль , чваньковите золото просто непотріб . Його закопують в землю , як мерця , його ховають за ковані двері , як найпідлішого злочинця . А хліб і в бундючні хороми , і в прості селянські оселі здавна вносили на підносах з шанобою . Ти , золото , годишся тільки для того , щоб на тобі подавати до столу звичайний чорний житній хліб . Недарма збіднілі народи відверталися від держав , що мали багато золота , й простягали руки до тих , які мали багато хліба . Хліб переважає все . Одне пшеничне зерно тяжче за гори золота . Вкинуте в землю , воно за один лише рік дає тисячі зерен . А золотий мішок вік пролежить в землі і нічого не вродить . Тож недарма хлібом і біллю зустрічає Русь своїх дорогих гостей . Ідіть , народи ! Русь не відмовить вам , як не відмовить у хлібі сусід сусідові , село селу . Можливо , в інших державах не так заведено . Можливо , там , де владарює золото , за хліб і гребуть золото . А у нас ні . У нас віддають хліб тією ж міркою , якою позичали ... Ми позичаємо хліб на багатство ( В. Земляк ) . 2. Визначення теми й головної думки текстів . Визначення стилю , типів мовлення , які посднано у тексті .

1) до кожного з текстів складаєте план (по два пункти);
2) визначаєте тему, ідею, яка об‘єднує всі тексти;
3) складаєте запитання у формі тестів (максимум 12);