Текст для редагування (записати відредагований) :
Ольга Кобиляньська, “Миланхолійний вальс”
Неможу слухати миланхолійної музики. А вже най менше такої що преваблює зразу душу ясними до танцю
визиваючими грациозними звуками, а від так, зрікаючися їх незамітно льється лиш одною широкою струєю смутку! Я
роспадаюся тоді в чуття і неможу опертися настроєві сумному мов креповий флер якого позбутися мені нетак лехко. За те як пронесется музика блиску я подвійно живу. Обнімала би тоді цілий сьвіт заявляючі далеко-широко що музика
грає! І класичну музику люблю. Навчила мене її розуміти і відгадувати по “мотвах”, одна з моїх товарищок якої душа не
мов складалася з тонів і була сама олицетворина музика. Вона вічно шукала гармоніі. В людях в їх відчувані в їх
відносинах до себе і до природи…
не забудь подякувати.