Прийшов десятий місяць року. Вересень для мене швидше напівлітній місяць, якщо можна так сказати, а от жовтень - провісник закінчення теплої пори та очікування першого снігу. Попереду ще довго не буде поїздок на море, сонцезахисних окулярів, футболок. Нас чекають пуховики, шапки, рукавиці. І всі ці теплі речі однотипних кольорів: сірий, темно-синій, бордовий, чорний. Хочу більше фарб: жовтого, червоного, зеленого, оранжевого - часто лише молодь може собі дозволити виділитися з сірого натовпу .
Ще нас чекають парасолі - жовтень любить не на жарт розігратися дощами. Дощі різних видів: масштабні зливи (ллє як з відра), «середні» дощі (зонт хоч якось рятує) та дрібні дощики (можна просто йти в куртці з капюшоном). Кругом вогкість, сльота, бруд. Весь час чистиш взуття, заляпуєш штани, сушиш куртку. Квартира стає місцем для парасольок, які заважають ходити. Під батареєю сохнуть черевики, а зверху на ній лежать мокрі шкарпетки.
Люблю, коли йде сильний дощ, а ти вдома з чашкою чаю розглядаєш крапельки води на склі вікна. Вирує природа, все шумно, а ти в теплі та затишку. У такі моменти приємно зібратися родиною за вечерею та поспілкуватися. До того ж, це може бути вечеря при свічках: в негоду часто рвуться лінії електропередач, відключається світло.
Але що я все про погане веду. У жовтні дерева «розквітають» тисячами фарб: приємно пройтися осіннім садом. Можна зробити гірлянди з опалого листя та зібрати чудові букети. У цю пору збирають врожай та в лісі повно грибів. Жовтень – це пора, коли в містах вирує культурне життя: безліч виставок, концертів відбуваються в цьому місяці.
У кожної людини є дорогі для неї люди. Найчастіше за все - це їх рідні та близькі родичі. Але самою найріднішою людиною є та, яка саме народила тебе, це твоя мати. Я не буду цього приховувати, навпаки хочу донести свою думку до вас. Я не буду говорити, що всі інші - батько, бабусі, дідусі, не гідні бути тою самою найдорожчою людиною, ні. Я їх також обожнюю та люблю. Але моя мати була завжди ближчою за них, вона мене народила, виховала, навчила манерам, а також першою допомагала встати на ноги, коли в мене щось не виходило. Моя мати навчила мене всьому, що я зараз вмію. Впустила у доросле життя, навчила співчувати, бути емоційним та справедливим. Але не вважайте, що від мене немає ніякою віддачи, навпаки, я ціную все те, що вона для мене робить, я бережу її, не дозволяю робити те, що вона не в змозі - роблю це сам.
Вона завжди буде для мене найдорожчою людиною, бо таких як вона, напевно, для мене в світі нема.
Прийшов десятий місяць року. Вересень для мене швидше напівлітній місяць, якщо можна так сказати, а от жовтень - провісник закінчення теплої пори та очікування першого снігу. Попереду ще довго не буде поїздок на море, сонцезахисних окулярів, футболок. Нас чекають пуховики, шапки, рукавиці. І всі ці теплі речі однотипних кольорів: сірий, темно-синій, бордовий, чорний. Хочу більше фарб: жовтого, червоного, зеленого, оранжевого - часто лише молодь може собі дозволити виділитися з сірого натовпу .
Ще нас чекають парасолі - жовтень любить не на жарт розігратися дощами. Дощі різних видів: масштабні зливи (ллє як з відра), «середні» дощі (зонт хоч якось рятує) та дрібні дощики (можна просто йти в куртці з капюшоном). Кругом вогкість, сльота, бруд. Весь час чистиш взуття, заляпуєш штани, сушиш куртку. Квартира стає місцем для парасольок, які заважають ходити. Під батареєю сохнуть черевики, а зверху на ній лежать мокрі шкарпетки.
Люблю, коли йде сильний дощ, а ти вдома з чашкою чаю розглядаєш крапельки води на склі вікна. Вирує природа, все шумно, а ти в теплі та затишку. У такі моменти приємно зібратися родиною за вечерею та поспілкуватися. До того ж, це може бути вечеря при свічках: в негоду часто рвуться лінії електропередач, відключається світло.
Але що я все про погане веду. У жовтні дерева «розквітають» тисячами фарб: приємно пройтися осіннім садом. Можна зробити гірлянди з опалого листя та зібрати чудові букети. У цю пору збирають врожай та в лісі повно грибів. Жовтень – це пора, коли в містах вирує культурне життя: безліч виставок, концертів відбуваються в цьому місяці.
У кожної людини є дорогі для неї люди. Найчастіше за все - це їх рідні та близькі родичі. Але самою найріднішою людиною є та, яка саме народила тебе, це твоя мати. Я не буду цього приховувати, навпаки хочу донести свою думку до вас. Я не буду говорити, що всі інші - батько, бабусі, дідусі, не гідні бути тою самою найдорожчою людиною, ні. Я їх також обожнюю та люблю. Але моя мати була завжди ближчою за них, вона мене народила, виховала, навчила манерам, а також першою допомагала встати на ноги, коли в мене щось не виходило. Моя мати навчила мене всьому, що я зараз вмію. Впустила у доросле життя, навчила співчувати, бути емоційним та справедливим. Але не вважайте, що від мене немає ніякою віддачи, навпаки, я ціную все те, що вона для мене робить, я бережу її, не дозволяю робити те, що вона не в змозі - роблю це сам.
Вона завжди буде для мене найдорожчою людиною, бо таких як вона, напевно, для мене в світі нема.