Мого батька звуть Олександр. Йому тридцять шість років. Він працює менеджером в Одеській митниці.
Для мене тато — це близька людина, мій ідеал чоловіка. Він дуже розумний і талановитий, добрий і сильний.
Також мій батько дуже гарний зовні. Ми з ним схожі — в нас однакові голубі очі, темно-русяве волосся. Навіть деякі звички одні й ті самі. Ми любимо разом грати, гуляти, дивитися телевізор.
Це людина, яку я дуже люблю і чиєю думкою я дорожу. Саме у нього я вчуся доводити до кінця кожну справу. Вчуся працьовитості й посидючості — рисам, яких мені іноді не вистачає.
Я дуже хочу, щоб мій тато ніколи не хворів та довго жив. Він є найбільшою і найважливішою для мене людиною, яка гарна не тільки зовнішністю, але й душею. Мій тато на вроду багатий!
Я люблю свого тата!
Я, як і більшість дітей, вважаю свого тата найкращим. Він великий та сильний. Мій тато вище середнього зросту, міцної статури, у нього зелені очі й світле волосся, яке він коротко стриже. Ще мій тато носить вуса й бороду. Зараз це в моді та йому дуже личить. Мені здається, так він схожий на царя Миколу Другого з династії Романових.
Мій батько багато знає і вміє. Він любить читати й дивитися пізнавальні передачі про природу, історичні події або техніку. А потім все це зі мною обговорює. Мені цікаво слухати, і я намагаюся запам’ятовувати цікаві факти, щоб потім розповісти друзям. Тато завжди пояснює мені, як влаштований той чи інший механізм, природне явище чи історичний процес. Я дуже люблю проводити з ним час.
Батько є головою нашої родини. Частенько він лагодить щось у будинку: крани, меблі, електрику. Викликає майстрів, тільки якщо має бути великий ремонт. Іноді я теж йому допомагаю. Тато каже, що чоловік повинен все вміти, це в житті завжди стане в нагоді. Одного разу він змайстрував відмінний комп’ютерний стіл, я й досі ним користуюся.
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
Мого батька звуть Олександр. Йому тридцять шість років. Він працює менеджером в Одеській митниці.
Для мене тато — це близька людина, мій ідеал чоловіка. Він дуже розумний і талановитий, добрий і сильний.
Також мій батько дуже гарний зовні. Ми з ним схожі — в нас однакові голубі очі, темно-русяве волосся. Навіть деякі звички одні й ті самі. Ми любимо разом грати, гуляти, дивитися телевізор.
Це людина, яку я дуже люблю і чиєю думкою я дорожу. Саме у нього я вчуся доводити до кінця кожну справу. Вчуся працьовитості й посидючості — рисам, яких мені іноді не вистачає.
Я дуже хочу, щоб мій тато ніколи не хворів та довго жив. Він є найбільшою і найважливішою для мене людиною, яка гарна не тільки зовнішністю, але й душею. Мій тато на вроду багатий!
Я люблю свого тата!
Я, як і більшість дітей, вважаю свого тата найкращим. Він великий та сильний. Мій тато вище середнього зросту, міцної статури, у нього зелені очі й світле волосся, яке він коротко стриже. Ще мій тато носить вуса й бороду. Зараз це в моді та йому дуже личить. Мені здається, так він схожий на царя Миколу Другого з династії Романових.
Мій батько багато знає і вміє. Він любить читати й дивитися пізнавальні передачі про природу, історичні події або техніку. А потім все це зі мною обговорює. Мені цікаво слухати, і я намагаюся запам’ятовувати цікаві факти, щоб потім розповісти друзям. Тато завжди пояснює мені, як влаштований той чи інший механізм, природне явище чи історичний процес. Я дуже люблю проводити з ним час.
Батько є головою нашої родини. Частенько він лагодить щось у будинку: крани, меблі, електрику. Викликає майстрів, тільки якщо має бути великий ремонт. Іноді я теж йому допомагаю. Тато каже, що чоловік повинен все вміти, це в житті завжди стане в нагоді. Одного разу він змайстрував відмінний комп’ютерний стіл, я й досі ним користуюся.
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.