Ліс та його скарби нерозривно пов'язані з життям людини. Ліс дає притулок, їжу, деревину, яку використовують у виробництві та будівництві, у народних промислах і мистецтві та ще багато де.
Але існують ще й рослини, що зараз сприймаються як певні символи. Скажімо, улюблена рослина-символ у росіян — береза, у канадців — клен, а в українців символами є верба і калина. Недарма кажуть: без верби та калини нема України.
З давніх-давен українці шанували вербу. Часто в українському краєвиді можна побачити її схиленою над самою річкою. Казали: "Де верба — там і вода". Саме вербові гілочки використовували для розшукування під землею води. А там, де росте верба, — обов'язково буде вода. Тому так часто в тих місцях копали криниці. Верба сприятливо діє на воду, вербовий дух люблять бджоли. Високо цінуються вулики з вербових дощок.
Вербу завжди шанували. І зараз гілочки верби, освячені в останню неділю перед Великоднем — Вербну, вважаються магічними. Був звичай, коли матері по черзі "били" свяченими галузками своїх дітей, примовляючи:
Не я б'ю — верба б'є: Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий, як земля! З верби здавна виготовляли національні музичні інструменти: кобзи, бандури. Також робили з неї меблі, ложки, човни.
Без калини також не можна уявити життя традиційної української родини. Кажуть, що в калині — материна любов і мудрість.
Калина цвіте під кінець весни, після останніх заморозків. А щоб діти не ламали калини, дорослі казали: не ламайте калину, бо накличете мороз. Наруга над цією рослиною вкривала людину ганьбою.
Дивіться також
Люди дуже цінували калину. Дівчата прикрашали її цвітом коси, а коли достигали ягоди, то вішали їх грона попід стріхою.
У народній медицині не було кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай, а для загоєння ран застосовувався відвар з верби. А скільки було цікавих обрядів, пов'язаних з калиною! Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали вільце молодої. Вірили: якщо зробити з калини сопілку, обов'язково народиться син — продовжувач роду.
Ось скільки цікавого можна дізнатися про ці на перший погляд звичайні рослини. Вшануймо ж ці давні символи, наш духовний світ, нашу спадщину!
Ліс та його скарби нерозривно пов'язані з життям людини. Ліс дає притулок, їжу, деревину, яку використовують у виробництві та будівництві, у народних промислах і мистецтві та ще багато де.
Але існують ще й рослини, що зараз сприймаються як певні символи. Скажімо, улюблена рослина-символ у росіян — береза, у канадців — клен, а в українців символами є верба і калина. Недарма кажуть: без верби та калини нема України.
З давніх-давен українці шанували вербу. Часто в українському краєвиді можна побачити її схиленою над самою річкою. Казали: "Де верба — там і вода". Саме вербові гілочки використовували для розшукування під землею води. А там, де росте верба, — обов'язково буде вода. Тому так часто в тих місцях копали криниці. Верба сприятливо діє на воду, вербовий дух люблять бджоли. Високо цінуються вулики з вербових дощок.
Вербу завжди шанували. І зараз гілочки верби, освячені в останню неділю перед Великоднем — Вербну, вважаються магічними. Був звичай, коли матері по черзі "били" свяченими галузками своїх дітей, примовляючи:
Не я б'ю — верба б'є: Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий, як земля! З верби здавна виготовляли національні музичні інструменти: кобзи, бандури. Також робили з неї меблі, ложки, човни.
Без калини також не можна уявити життя традиційної української родини. Кажуть, що в калині — материна любов і мудрість.
Калина цвіте під кінець весни, після останніх заморозків. А щоб діти не ламали калини, дорослі казали: не ламайте калину, бо накличете мороз. Наруга над цією рослиною вкривала людину ганьбою.
Дивіться такожЛюди дуже цінували калину. Дівчата прикрашали її цвітом коси, а коли достигали ягоди, то вішали їх грона попід стріхою.
У народній медицині не було кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай, а для загоєння ран застосовувався відвар з верби. А скільки було цікавих обрядів, пов'язаних з калиною! Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали вільце молодої. Вірили: якщо зробити з калини сопілку, обов'язково народиться син — продовжувач роду.
Ось скільки цікавого можна дізнатися про ці на перший погляд звичайні рослини. Вшануймо ж ці давні символи, наш духовний світ, нашу спадщину!