Телефонний, дерев'яний, бджолиний, заторовенний, нездоланний, нескінченний,
шалений, священний, онлайновий.
Виділені слова розберіть за будовою ​

Кожного року в нашій школі проходить акція «Милосердя», мета якої — до дітям-сиротам або тим, хто живе у малозабезпечених сім’ях.У рамках цієї акції всім учням було запропоновано принести одяг, продукти харчування, іграшки, книжки, зошити, олівці тощо. Багато було тих, хто відгукнувся. Проте деякі школярі з різних «поважних» причин не взяли участі в цій акції. Цікаво, що ж ними керувало? Невже байдужість? З цим питанням я звернулася до безсердечних героїв моєї замітки. Одні відповіли, що вони не зобов’язані допомагати сиротам, про них повинна дбати держава. Тому така одноразова до навряд чи буде корисною. Інші сказали, що їм байдуже те, як живуть знедолені діти.Як можна жити в демократичній державі і так розмірковувати?! Друзі, невже ви вважаєте, що у вашому житті завжди все буде гаразд? На жаль, такого ніколи не буває. Мабуть, і вам у скрутну хвилину захочеться співчуття та щирої підтримки. Згадайте тоді народну мудрість: «Як ти ставишся до оточуючих, так і вони ставитимуться до тебе»

Жив був хлопчик Коля. Він жив з мамою, татом, старшим братом. Папа з братом поїхали на роботу, а мама збиралася піти в магазин. Перед відходом вона покарала йому що
- Коля тільки не їж цукерки і не чого не розбийте.
- Добре мама-відповідає Коля.
Мама пішла. Коля спочатку пограв в машинки, почитав книжку, але потім він захотів солодкого. Він пішов на кухню і поставив табуретку до шафки. Трохи встав на носочки і дістав вазу з цукерками, але він випадково впустив блюдце, яке стояло біля вази. Тут Коля згадав про слова мами і дуже злякався. Він сховав осколки, поставив вазу з цукерками на місце і пішов в кімнату. Увечері прийшла мама, відкрила шафу і бачить що немає блюдця. Вона покликала Колю.
- Син, іди но сюди.
- да, мама.
- Де блюдце ?.
- Я його розбив.
- ая яй, я ж тобі казала. -
прости мама, я більше так не буду.
Мама його пробачила і все стало як раніше