Тема. Письмовий твір-опис зовнішності людини за картиною українського художника О. Мурашка в художньому стилі за складним планом 1. Переглянути відео, прослухавши історію створення картини, а також інформацію про українського художника О. Мурашка.
2. Описати картину за складним планом (працюємо в чернетці).
Орієнтовний план твору-опису зовнішності людини
І. Хто ця людина (цю інформацію ви дізнаєтесь, переглянувши відео).
ІІ. Її зовнішність (якими словами ви можете описати обличчя, волосся, вбрання дівчинки).
1.Що найперше впадає у вічі, які деталі зображення привертають вашу увагу?
2. Зріст, постава дівчинки.
3. Волосся, зачіска.
4.Риси та вираз обличчя. Міміка, жести.
5. Одяг .
ІІІ. Які почуття викликає у вас портрет дівчинки, що подобається (запам'ятовується) в її зовнішності?
Пам'ятайте : щоб написати твір-опис у художньому стилі, треба використати художні засоби (епітети, порівняння). Не забувайте, що кожне ваше висловлення має передавати позитивну інформацію.
Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=877#ixzz41eaJuqCm