У лісах нашого краю мешкає чудова тварина. Його легко впізнати по сірій шубці та довгим вушкам. Це зайчик. Іноді його можна зустріти у затишних садах, городах і полях. Хутро в зайчика дуже густе та пухнасте. В шубці звірка є одна особливість, взимку сіра шубка змінюється на білу. Це перетворення дуже корисне для нього, на білому снігу ліса та інші хижаки не побачать білого зайчика. Вуха у нього завжди насторожі, вони виловлюють наймалейший шерох. Та коли він почує небезпеку відразу дає драла. Тільки п`яти виблискують. Зайчик має цікаві звички. Більшу частину життя він проводить ховаючись під кущами. Але як він любить гратися на галявинці зі своїми побратимами! Та він не забуває про обережність. Із їжі зайчик полюбляє всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони.
2.Хочу зробити тобі подарунгок. (означено-особове)
3.Тим часом розвиднялося, світало. (безособове )
4.У лузі пахне вогкою травою. (безособове )
5.Не всякму слуху вір. (узагальнено-особове)
6.Довіряй, але перевіряй.(узагальнено-особове)
7.Кажуть, що вночі на передмістя Осінь приблукала з хуторів. (неозначено-особове)
8.мелодію розлили серед хлібів,поміж шовкових трав.(неозначено-особове)
9.Весна.(називне)
10.Пізній вечір.(називне)
Із їжі зайчик полюбляє всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони.