Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
Майбутній дресерувальник Сьогодні я був у цирку, і побачив, як дресерувальник вправно справлявся з тваринами. Вони слухали його команди і виповнювали їх. Мені теж захотілось побути дресерувальником. І коли я прийшов додому, я одразу ж кинувся до своєї собаки Альбатроса. Мені теж захотілося його тренувати. Я почав з ним займатися, але нічого не виходило. Собака нічого не розумів. В мене з'явилася ідея. Я взяв свого комп'ютера і показав відео, як собаки роблять різні трюки. Йому дуже сподобалось. Після цього, я спробував його тренувати. Все було прекрасно. Він вправно виконував команди. Ми з Альбатросом вирішили зробити маленький цирк.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.
Сьогодні я був у цирку, і побачив, як дресерувальник вправно справлявся з тваринами. Вони слухали його команди і виповнювали їх. Мені теж захотілось побути дресерувальником. І коли я прийшов додому, я одразу ж кинувся до своєї собаки Альбатроса. Мені теж захотілося його тренувати. Я почав з ним займатися, але нічого не виходило. Собака нічого не розумів. В мене з'явилася ідея. Я взяв свого комп'ютера і показав відео, як собаки роблять різні трюки. Йому дуже сподобалось. Після цього, я спробував його тренувати. Все було прекрасно. Він вправно виконував команди. Ми з Альбатросом вирішили зробити маленький цирк.