ми часто згадуємо в розмові слово «природа». і у кожної людини це слово викликає тільки приємні асоціації та спогади: луки з польовими квітами, білокорі берізки, чисті струмочки й озера, ліси з передзвоном пташиних голосів.
дійсно, спілкуючись з живою природою, людина відпочиває душею. міські жителі, відвідуючи музеї та виставки картин, милуються насамперед пейзажами відомих митців — великих майстрів пензлю.
сама природа вчить нас цінувати красу й мистецтво, а головне — берегти їх. але не завжди ми можемо захистити прекрасне. найчастіше з нашої вини — вільної або мимовільної — гинуть ліси, річки, тварини, птахи, забруднюється повітря. і це далеко не повний перелік руйнівного впливу людини на рідну природу. гублячи природу, людина не усвідомлює, що гине сама. адже її здоров’я і добра доля залежать від навколишнього середовища.
тому кожен з нас зобов’язаний завжди пам’ятати про це, повинен вміти бути вдячним. тож, будемо берегти природу — кожен в міру своїх сил і можливостей. ми маємо піклуватися про майбутнє нового покоління. хотілося б, щоб і воно могло побачити й оцінити цю незрівнянну красу матінки-природи.
Як дитина відчуває себе серед людей-однолітків? Цікаве питання, точної відповіді на яке не знайти. Все залежить від певної дитини, її характеру, поведінки в суспільстві та наявності зв'язку з однолітками. Деякі, досить сором'язливі чи просто замкнені у собі діти, дуже важко переживають спілкування з однолітками чи навіть з людьми у цілому. Їм важко знайти спільну тему для розмов, відчувають невпевненість і дискомфорт в присутності інших, багато часу проводять насамоті чи займаючись улюбленою справою. Такі люди неговіркі. А деякі навпаки не можуть жити без суспільної уваги, без галасних балачок та компаній друзів. Вони активні в бесіді, жартують чи просто яскраво виражають власну думку. Такі люди люблять бути серед однолітків і ведуть себе разом з ними впевнено и спокійно, не думаючи про свої наступні слова і реакцію збоку співрозмовників на них. Отже, на мою думку, це питання не має однозначної відповіді, бо відповідь є для кожної особи унікальною.
ответ:
ми часто згадуємо в розмові слово «природа». і у кожної людини це слово викликає тільки приємні асоціації та спогади: луки з польовими квітами, білокорі берізки, чисті струмочки й озера, ліси з передзвоном пташиних голосів.
дійсно, спілкуючись з живою природою, людина відпочиває душею. міські жителі, відвідуючи музеї та виставки картин, милуються насамперед пейзажами відомих митців — великих майстрів пензлю.
сама природа вчить нас цінувати красу й мистецтво, а головне — берегти їх. але не завжди ми можемо захистити прекрасне. найчастіше з нашої вини — вільної або мимовільної — гинуть ліси, річки, тварини, птахи, забруднюється повітря. і це далеко не повний перелік руйнівного впливу людини на рідну природу. гублячи природу, людина не усвідомлює, що гине сама. адже її здоров’я і добра доля залежать від навколишнього середовища.
тому кожен з нас зобов’язаний завжди пам’ятати про це, повинен вміти бути вдячним. тож, будемо берегти природу — кожен в міру своїх сил і можливостей. ми маємо піклуватися про майбутнє нового покоління. хотілося б, щоб і воно могло побачити й оцінити цю незрівнянну красу матінки-природи.
Отже, на мою думку, це питання не має однозначної відповіді, бо відповідь є для кожної особи унікальною.