Тестові завдання 1. виберіть складносурядне речення, у якому допущено пунктуаційну помилку. a) море велике, та вода не годиться (народна творчість). б) минулася буря – і сонце засіяло (м. рильський). b) хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї (в. сосюра). г) хутенько казка мовиться, та не так-то хутко діло робиться (марко вовчок). 2. позначте складносурядне речення, у якому не потрібно ставити кому (розділові знаки пропущено). a) жде спрагла земля плодотворної зливи і вітер над нею гуляє бурхливий (і. франко). б) грає сонце в горщиках і весело виблискують гори гончарського добра (м. хвильовий). b) на галявину зрідка навідуються зграї птахів або інколи загляне лисиця (остап вишня). г) улітку в містечку збирали вишні, сливи, яблука і тоді пахло на базарах забутою старовиною (м. хвильовий). 3. одночасність подій виражають частини складносурядного речення (розділові знаки пропущено) а багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно. б раптом заблискотів заколихав вогнями весь правий берег і стало видно скіфські могили над дніпром і лівобережні піски. в біла стежка в далечі губилась а мені у безтурботні дні назавжди навіки полюбились ніжні і замріяні пісні. г одна хвилинка темного горя і вмить усміхнулось направо усміхнулось наліво і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба. 4. складносурядним із протиставними відношеннями між частинами є речення а запрягайте коні в шори, коні воронії, та й поїдем доганяти літа молодії. б темне небо лежало, і хмара ходила навкісна, та шуміли тополі. в була я щаслива, та терном поросла моя дорога до того щастя. г ялинка затремтіла від низу до вершечка, та кілька глиць упало на сніг. д лиш коники в стерні сюрчали та марево хилилось до землі. 5. складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення сонце вибрати а рожеві плями по піску. б і тепло разом із собою забирало. в і надворі починало вже темніти. г ніби пірнало в безкрає море. д і накладало ніжні сліди на берег.
Художній опис ластівки.
Якось навесні під дахом нашого будинку з'явилася дивна глиняна кошик. Бабуся пояснила мені, що це гніздо ластівок. Виявляється, ці пташки будують свої будиночки з глини на стінах будинків.
Я почала стежити за господарями гніздечка - витонченими ластівками. Здавалося, що вони зроблені з порцеляни. Їх точені чорно-сині фігурки з білосніжними грудками переливалися на сонечку.
Ластівки радували нас тихими невигадливими пісеньками. Коли у них вилупилися пташенята, турботливі батьки ловили для них жучків і комах. Минуло небагато часу, пташенята зміцніли, і мама-ластівка стала вчити їх літати. Пташенята були дуже смішними і неповороткими. Але не ми встигли озирнутися, як із забавних пташенят вони перетворилися на граціозних дорослих птахів.
Восени ластівки відлетіли у теплі краї. Але ми не сумували, бо знали, навесні вони обов'язково повернуться. Існує прикмета: якщо ластівка сов'єт на вашому будинку гніздо, то тут оселиться щастя. Тепер у нашому будинку живе щастя.
Я пішов на цей атракціон з мамою. Все було здорово, у мене був тільки легким переляк, втрата мови на певний час та параліч всіх моїх кінцівок.
А все-таки в лікарні було класно: давали дивитися телевізор та їсти морозиво, тільки не розмовляли зі мною. Ну й, правильно, хто буде розмовляти з людиною, яка втратила дар мови ?
Через два дні мене випустили, бо я вже міг говорити свої перші слова, такі як: «Віддай мою кисневу подушку!» Або « Прибери свого кота від томографа!»
Після всього цього я поїхав до Англії, де познайомився з одним хлопчиком. Якось раз ми прийшли в один актовий зал, де захотіли заспівати на караоке. Ми думали, що впораємося, але, коли заграла музика та слова побігли по екрану, ми зрозуміли, що співати караоке не так вже й легко. Ми з товаришем вже були готові вирити оркестрову яму, де можна було б сховатися, але продовжували співати. Я намагався співати хоча б останні слова в рядку, а товариш намагався співати ті слова, яких у рядку немає.
Мій товариш пішов додому, а я залишився потанцювати на дискотеці, але потім теж вирішив піти додому. Коли я йшов у номер, один італійський хлопчик вирішив перепинити мені дорогу, сівши на стілець перед дверима. Він думав, що я не зможу відкрити двері. Я вже було почав думати, що напишуть на моєму надгробку, але потім всього лише штовхнув двері й пішов далі.
Ось так весело я провів свої канікули.