В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Д
Другие предметы
Х
Химия
М
Музыка
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
Р
Русский язык
У
Українська література
Ф
Французский язык
П
Психология
А
Алгебра
О
Обществознание
М
МХК
В
Видео-ответы
Г
География
П
Право
Г
Геометрия
А
Английский язык
И
Информатика
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История

Тези Батьки і діти, діти і батьки. Одвічний клубок, тісно змотаний у родовідну спілку. Протягом

століть наш народ виробив і опрактикував мудрі

моральні критерії цієї неперервності. Вони

передавалися з покоління в покоління, залишаючи по

собі добру чи оганьблену славу.

Добра пам’ять про батьків чи дідусів, матерів

або бабусь завжди переходила і на їхніх нащадків.

Саме це змушувало більшість людей увічнитися в

родоводі. Але траплялися й протилежні випадки —

людський осуд одного з пращурів міг також

причепитися і до дітей. І хоч вони в тому не були

винні, іменне тавро переходило з покоління в

покоління, особливо на тих, хто успадкував риси

такого характеру.

Родовідна пам’ять — явище у традиційному вкраїнському побуті унікальне, але, на

жаль, майже не досліджене. Очевидно, мало хто вже знає, що було за обов’язок знати

поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна.

Пам’ять про своїх пращурів — не забаганка і тим паче не данина моді. Це була

природна потреба триматися свого родоводу, оберігаючи в такий іб сімейні реліквії й

традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням. Тих, хто цурався чи нехтував

історичною пам’яттю, зневажливо називали: «Людина без роду-племені».

Ось так з роду-віку й співіснував тісний взаємозв’язок: батьки намагалися передати в

спадок своїм дітям не тільки навички до праці та поведінки, але й залишити добру пам’ять

про самих себе; діти ж мали за обов’язок дотримувати й далі розвивати родовідні звичаї.

Так привселюдно створювався колективний літопис родинної звичаєвої пам’яті як одна з

форм суспільної поведінки. Адже дитина, не засвоївши родовідних цінностей, не все житія

залишиться Іваном, який не знатиме свого роду-племен

Показать ответ
Ответ:
0007инкогнет0007
0007инкогнет0007
24.03.2022 02:55

Я вважаю що не треба іти на конфлікт заради відстоювання своїх інтересів

По-перше конфлікт робить світ гіршим. За свої інтереси не треба йти в бійку, бо людина має повне право висказати свою думку. Якщо іти на конфлікт заради дурниць світ буде переповненим конфліктами та бійками.

По-друге у кожного є свій інтерес. Кожна людина особлива тим, що має інші інтереси. І заради цього не треба починати конфлікт.

Отже на конфлікт заради своїх інтересів йти не треба. У кожної людини є своя думка. Давайте зробімо світ кращим і не будемо іти на конфлікти!

0,0(0 оценок)
Ответ:
UlianaUhanova
UlianaUhanova
24.03.2022 02:55

1)Прості-У дитинстві — білий сніг. У юнацтві — чистий сміх. У дитинстві — неділя. У юнацтві — надія (О. Письменков) -односк.

Життя прекрасне навіть і тоді, як ти по горло в крижаній воді (П. Біба).-односк.

За що вмирати ще, як не за Україну?! А хто за неї вмер — відразу вмер за все! (М. Самійленко).-двоскл.

Вічно буде історія вчити, що дорога до правди — крута. У перемоги батьків — не злічити. А поразка — завжди сирота-двоскл.

Складні-Приходить прозріння, сильніше од смерті й любові: лишилася нам Україна в народних піснях та ще в незнищенному, вічному геніїв слові (В. Баранов)

2)В

3)а

4)Люди, бережіть природу!

5)Б

6)Він оговтався!

Объяснение:

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Українська мова
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота