Твір на тему "Друг - не двійник і не дзеркало" пропоную скласти так: Друг - це близька людина, яка цінує тебе, твої погляди, допомагає у скрутну хвилину та радіє успіхам. Але чи так необхідно бути з другом схожими? Звичайно, ні. Недарма кажуть, що протилежності притягуються. Ти не повинен дивитися на друга та бачити в ньому своє відбиття. Всі ми різні. Кожен з нас є індивідуальністю. Тому не варто засмучуватися, якщо ви з товаришем зовсім несхожі. Не слід перейматись, якщо твоєму другові не до смаку серіали або книги, що подобаються тобі. Цінуй в другові лише людські якості. Він - гарна людина, відданий товариш, що здатний пожертвувати власним часом заради тебе? Тоді ж, яка тобі різниця, чи подобаються йому твої комп'ютерні ігри або улюблені страви? Цінуймо одне одного та звертаймо увагу на духовні якості! Друг - не двійник і не дзеркало.
Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу.
Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.
Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з порожніми руками.
Говорячи про сімейні звичаї українців, слід згадати про приймац-тво, яке було традиційним явищем сімейних відносин та полягало у переході чоловіка до батьків дружини, якщо в цьому була необхідність. За приймаків також вважались посиновлені сироти.
Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.
Друг - це близька людина, яка цінує тебе, твої погляди, допомагає у скрутну хвилину та радіє успіхам. Але чи так необхідно бути з другом схожими? Звичайно, ні. Недарма кажуть, що протилежності притягуються. Ти не повинен дивитися на друга та бачити в ньому своє відбиття. Всі ми різні. Кожен з нас є індивідуальністю. Тому не варто засмучуватися, якщо ви з товаришем зовсім несхожі.
Не слід перейматись, якщо твоєму другові не до смаку серіали або книги, що подобаються тобі. Цінуй в другові лише людські якості. Він - гарна людина, відданий товариш, що здатний пожертвувати власним часом заради тебе? Тоді ж, яка тобі різниця, чи подобаються йому твої комп'ютерні ігри або улюблені страви? Цінуймо одне одного та звертаймо увагу на духовні якості! Друг - не двійник і не дзеркало.
Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу.
Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.
Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з порожніми руками.
Говорячи про сімейні звичаї українців, слід згадати про приймац-тво, яке було традиційним явищем сімейних відносин та полягало у переході чоловіка до батьків дружини, якщо в цьому була необхідність. За приймаків також вважались посиновлені сироти.
Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.