Ти спиш уже? А за старим повір'ям, у сні ростуть... Якби (то) справді так! (В. Підпалий) 2. Тебе поранили (таки)? Сідай (но)! Голову твою хоч хусткою я обів'ю (М. Важан). 3. Слухай (бо)! Який (же) коваль (не) ставить себе над іншими ковалями в світі? (Марко Вовчок) 4. А ходи (но), мед будемо брати (Ю. Збанацький). 5. О, якби (то) вміти голубом злетіти та в житті догнати мрію голубу! (М. Ткач) 6. А от виписати новизну та велич, саме велич наших днів (по) справжньому (не) так (то) й просто (В. Козаченко). 7. (Де) далі сніжинок густішало та густішало (В. Козаченко). 8. А Замриборщ (ані) скілечки (не) розсердився (М. Стельмах). 9. Та я вже знаю (де) що (І. Цюпа). 10. Місяць повис над їхньою хатою срібною підковою, ніби прибив його хто (сь) угорі на добро та на щастя (І. Цюпа). 11. Я давненько прийшов у село, та (де) куди заходив, і (де) (про) що довідався (І. Карпенко-Карий).
1. Ти спиш уже? А за старим повір’ям, у сні ростуть... Якби-то справді так! (В. Підпалий) 2. Тебе поранили-таки? Сідай-но! Голову твою хоч хусткою я обів’ю (М. Важан). 3. Слухай-бо! Який же коваль не ставить себе над іншими ковалями в світі? (Марко Вовчок) 4. А ходи-но, мед будемо брати (Ю. Збанацький). 5. О, якби-то вміти голубом злетіти та в житті догнати мрію голубу! (М. Ткач) 6. А от виписати новизну та велич, саме велич наших днів по-справжньому не так-то й просто (В. Козаченко). 7. Дедалі сніжинок густішало та густішало (В. Козаченко). 8. А Замриборщ аніскілечки не розсердився (М. Стельмах). 9. Та я вже знаю дещо (І. Цюпа). 10. Місяць повис над їхньою хатою срібною підковою, ніби прибив його хтось угорі на добро та на щастя (І. Цюпа). 11. Я давненько прийшов у село, та декуди заходив, і де про що довідався (І. Карпенко-Карий).