Тире між присудком і підметом слід поставити в реченні (розділові знаки пропущено) А) старість не радість.
Б) ці квіти спогади про світлі дні.
В) я Мавка лісова.
Г) гріш ціна пустим словам

Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.

Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.

Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".

Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.

А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!

Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.

Вихована людинаговорить про себе в останню чергу. Якщо навіть вас про це попросили, то незабаром слід перевести розмову на іншу тему. Власні турботи й негаразди обговорюються в сімейному колі або в колі друзів; в суспільство виходять для того, щоб відпочити та розважитися.Домащні справи і хвороби нехай в подробицях обговорює той, хто не може знайти кращої теми для розмови. З лікарем потрібно консультуватися в прийомні години, а не розпитувати його в компанії або на вулиці про те, які ліки приймати проти шлунково-кишкових захворювань.

Не слід влаштовувати «таємні» розмови, тим паче у присутності сторонніх людей, обговорення яких було б неприємно вашому колезі чи другу ( «Ну і як ти пережив наганяй шефа?»).