Тож будемо не скиглити в зневірі а працювати. Зробити повний синтаксичний розбір речення, члени речення, характеристика вираження головних і другорядних членів.
Я думаю, що є такі професії, без яких неможливе життя. Наприклад лікар. Не було б лікарів,не було б життя. Лікарі для нас усе. Ми можемо померти якщо не підемо до лікарні коли нас щось хвилює. Пожежник. Без пожежників ми можемо загинути. Якщо у нас трапиться серйозна пожежа, самі ми не зможемо її загасити. Для цього й існують пожежники. А вчителі? Не було б вчителів, ми не змогли вчится самі. Ми були б не дуже розумні. А якщо ми не будемо розумними, ми не зможемо заробляти гроші. Я упевнена у тому, що якщо не було б таких важливих професій, не було б життя.
- Андрійко, ти вже вирішив, до якого вузу ти будеш вступати? Вибач, що я так відразу відверто питаю, але для мене ця тема болюча!
- Нічого страшного немає в цьому питанні. Я буду вступати в медичний університет.
- Ти вирішив бути доктором?
- Так, але ще не вирішив, яким саме. Схиляюся до того, щоб стати хірургом. Але мені непотрібно вирішувати це питання тепер. Повчуся три роки, тобі оберу спеціалізацію.
- А чому ти вирішив стати лікарем?
- Я вважаю, що здатний до роботи хірурга. У мене міцні нерви та гостре око! До того ж лікарі зараз дуже гостро потрібні в країні, без роботи я не залишуся!
- А я, мабуть, буду працювати в готелі.
- Я знаю. Мені техніка до вподоби. Але мама мені голову гризе: мовляв, станеш адвокатом, будеш заробляти великі гроші. Будеш, мовляв, сидіти в кабінеті в білій сорочці. А станеш інженером, то все життя по заводам пробігаєш.
- Петрику, я не хочу образити твою маму, але в неї застаріла інформація. Зараз в країні надлишок юристів, а от інженерів якраз не вистачає. Куди ти потім влаштуєшся на роботу, якщо в тебе немає хисту до права?
- Ти так думаєш?
- Знаєш Наталку Бабій? Вона сяк-так, з трійками, закінчила юридичний. А тепер вже два роки роботи знайти не може!
- Невже...Ну, добре! Бувай друже, я обовязково подумаю над твоєю порадою. Мені самому вся ця юриспруденція не подобається...
Я думаю, що є такі професії, без яких неможливе життя. Наприклад лікар. Не було б лікарів,не було б життя. Лікарі для нас усе. Ми можемо померти якщо не підемо до лікарні коли нас щось хвилює. Пожежник. Без пожежників ми можемо загинути. Якщо у нас трапиться серйозна пожежа, самі ми не зможемо її загасити. Для цього й існують пожежники. А вчителі? Не було б вчителів, ми не змогли вчится самі. Ми були б не дуже розумні. А якщо ми не будемо розумними, ми не зможемо заробляти гроші. Я упевнена у тому, що якщо не було б таких важливих професій, не було б життя.
- Здрастуй, Андрію!
- Привіт, Петрику!
- Андрійко, ти вже вирішив, до якого вузу ти будеш вступати? Вибач, що я так відразу відверто питаю, але для мене ця тема болюча!
- Нічого страшного немає в цьому питанні. Я буду вступати в медичний університет.
- Ти вирішив бути доктором?
- Так, але ще не вирішив, яким саме. Схиляюся до того, щоб стати хірургом. Але мені непотрібно вирішувати це питання тепер. Повчуся три роки, тобі оберу спеціалізацію.
- А чому ти вирішив стати лікарем?
- Я вважаю, що здатний до роботи хірурга. У мене міцні нерви та гостре око! До того ж лікарі зараз дуже гостро потрібні в країні, без роботи я не залишуся!
- А я, мабуть, буду працювати в готелі.
- Я знаю. Мені техніка до вподоби. Але мама мені голову гризе: мовляв, станеш адвокатом, будеш заробляти великі гроші. Будеш, мовляв, сидіти в кабінеті в білій сорочці. А станеш інженером, то все життя по заводам пробігаєш.
- Петрику, я не хочу образити твою маму, але в неї застаріла інформація. Зараз в країні надлишок юристів, а от інженерів якраз не вистачає. Куди ти потім влаштуєшся на роботу, якщо в тебе немає хисту до права?
- Ти так думаєш?
- Знаєш Наталку Бабій? Вона сяк-так, з трійками, закінчила юридичний. А тепер вже два роки роботи знайти не може!
- Невже...Ну, добре! Бувай друже, я обовязково подумаю над твоєю порадою. Мені самому вся ця юриспруденція не подобається...
- Бувай, Петрику! Щасти тобі!