Народні пісні на історичну тему багаті на образи-уособлення, наприклад, таким образом-уособленням виступає Україна — мати в пісні "Зажурилась Україна, бо нічим прожити".
Українські історичні пісні та думи стали тим живлющим джерелом, з якого черпали та ще довго будуть черпати сюжети для своїх творів не одне покоління митців. Саме на основі історичних пісень написана драма "Сава Чалий" Івана Карпенка-Карого, "Маруся Чурай" Ліни Костенко та багато інших творів.
Олександр Довженко свого часу зазначив: "Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу". Це справді так, бо усна народна творчість — це й історія, і цілюще вічно що діє джерело духовного життя народу, могутній чинник пізнання довколишнього світу та певні намітки щодо майбутнього.
Тож нашому поколінню слід вивчати історичну спадщину, аби далі продовжувати традиції українського мистецтва.
Главная » Ресурси » Віртуальні виставки та бібліографічні покажчики » Віртуальні виставки
Образ Тараса Шевченка в художній літературі
ОБРАЗ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА В ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
буктрейлер
ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА
Він немов великий факел з українського воску,
що світиться найяснішим і найчистішим вогнем
європейського поступу, факел, що освітлює цілий
новітній розвиток української літератури.
І. Франко
Художні твори про Тараса Шевченка почали писати ще за життя поета. У 1841 році О. Афанасьєв-Чужбинський присвячує автору «Кобзаря» свій вірш, у якому захоплено говорить про його чарівну поезію. Художня Шевченкіана нині нараховує понад сім тисяч творів. Завжди вона була і залишається не лише літературною, але й суспільно-політичною проблемою, яка творилася в гострій ідеологічній боротьбі у рамках жорстокої цензури в XX ст., в стильових шуканнях та наполегливого відбирання зерен правди про Шевченка у наш час національного самозбереження.
Проникнення в магію творчості, “розсекречення” лабораторії митця справедливо вважається найскладнішим завданням автора історико-біографічного прозового твору, від виконання якого багато в чому залежить і загальний художній рівень.
Розгортаючи процес становлення характеру в часі, письменник то розкладає його на складові, то збирає в ціле; зосереджуючись на “внутрішньому” в біографії, пов’язує його із «зовнішнім» - діями героя, життям тих персонажів, з якими той зустрічається; утверджує ідею розвитку, фізичних і духовних змін, що творили цілісний образ, який уособлює певну моральну величину.
Народні пісні на історичну тему багаті на образи-уособлення, наприклад, таким образом-уособленням виступає Україна — мати в пісні "Зажурилась Україна, бо нічим прожити".
Українські історичні пісні та думи стали тим живлющим джерелом, з якого черпали та ще довго будуть черпати сюжети для своїх творів не одне покоління митців. Саме на основі історичних пісень написана драма "Сава Чалий" Івана Карпенка-Карого, "Маруся Чурай" Ліни Костенко та багато інших творів.
Олександр Довженко свого часу зазначив: "Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу". Це справді так, бо усна народна творчість — це й історія, і цілюще вічно що діє джерело духовного життя народу, могутній чинник пізнання довколишнього світу та певні намітки щодо майбутнього.
Тож нашому поколінню слід вивчати історичну спадщину, аби далі продовжувати традиції українського мистецтва.
Вы здесь
Главная » Ресурси » Віртуальні виставки та бібліографічні покажчики » Віртуальні виставки
Образ Тараса Шевченка в художній літературі
ОБРАЗ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА В ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
буктрейлер
ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА
Він немов великий факел з українського воску,
що світиться найяснішим і найчистішим вогнем
європейського поступу, факел, що освітлює цілий
новітній розвиток української літератури.
І. Франко
Художні твори про Тараса Шевченка почали писати ще за життя поета. У 1841 році О. Афанасьєв-Чужбинський присвячує автору «Кобзаря» свій вірш, у якому захоплено говорить про його чарівну поезію. Художня Шевченкіана нині нараховує понад сім тисяч творів. Завжди вона була і залишається не лише літературною, але й суспільно-політичною проблемою, яка творилася в гострій ідеологічній боротьбі у рамках жорстокої цензури в XX ст., в стильових шуканнях та наполегливого відбирання зерен правди про Шевченка у наш час національного самозбереження.
Проникнення в магію творчості, “розсекречення” лабораторії митця справедливо вважається найскладнішим завданням автора історико-біографічного прозового твору, від виконання якого багато в чому залежить і загальний художній рівень.
Розгортаючи процес становлення характеру в часі, письменник то розкладає його на складові, то збирає в ціле; зосереджуючись на “внутрішньому” в біографії, пов’язує його із «зовнішнім» - діями героя, життям тих персонажів, з якими той зустрічається; утверджує ідею розвитку, фізичних і духовних змін, що творили цілісний образ, який уособлює певну моральну величину.