Б) називають того, до кого звертаються із мовленням;
У) відповідають на одне і ті запитання, відносяться доти слова у реченні.
Скласти (пригадати) і записати речення, ускладнене однорідними членами, підкреслити їхні (напр.: Життя моє навік переплелося з радощами і болями народу. (Д. Луценко.) Моя рука ніколи й нікому ані кривди, ані біди не принесе! (Д. Павличко.) Брехні поміж нас потребу не було б й не якщо. (З. Йовенко.)
2. Між однорідними членами речення ставляться
А) тирі;
Б) комі;
У) комі і тирі.
Скласти (пригадати) і записати речення із однорідними членами, не поєднаними сполучниками (напр.: Треба нам людей хоробрих, сміливих, гордих, палких. (І. Франко.) Перевертнями, перекинчиками, яничарами, манкуртами називають зрадників Батьківщини. (А. Лотоцький.) Дзвін шабель, пісня, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води – моя Україна. (У. Сосюра.)
3. Якщо узагальнююче слово стоїть перед однорідними членами речення, после нього переносити
А) кулі;
Б) тирі;
У) двокрапка.
Скласти (пригадати) і записати речення із узагальнюючим словом перед однорідними членами речення (напр.: Особливе значення на Запорізькій Січі малі військові клейноди: прапори, відзнаки старшин, булава тощо. (З підручн.) Природа до всього чуйно, тривожно прислухається й чітко тримає над землею кожний звук: й дівочу пісню, й скрип воза, й клекіт чорногуза, й снування коників. (М. Стельмах.) Талановитість людини виявляється навіть зовні: у ході, в жестах, в інтонації голосу, у виразі обличчя. (П. Загребельний ще.)Усіх він зустрів на своєму шляху: Відьму, Кощія та Бабу-Ягу. (Надія Кир»ян.) З фольклору вийшли усі епоси, як-от: „Іліада» і „Одіссея», наше „Слово про полку Ігоревім», «Нібелунги». (Про. Сизоненко.)
4. Узагальнююче слово виступає
А) завжди головним членом речення;
Б) завжди другорядним членом речення;
У) тім членом речення, що і однорідні члени, до які воно та відноситься.
Скласти (пригадати) і записати речення із узагальнюючим словом после однорідних членів речення, підкреслити в ньому усі члени речення (напр.: Ні робота, ані смерть, ані життя, ані весілля – нічого на світі не обходитися без хліба. (Про. Сизоненко.) На озері синій комиш, тремтливий листок тополини – все якщо таке ж, як раніш. (У. Сосюра.) Мудро, величаво, владно, урочисто – так шумують води лише навесні. (Катерина Степчин-Гнесь.) Красу людську, фізичну вроду і духовне багатство – вісь що несуть людству духовні криниці.(Про. Сизоненко.)
Широкий український степ… Багато письменників оспівували його в своїх творах, прагнучи передати неповторність і красу, своє захоплення його широкими просторами.
Високі трави розстилають свій зелений килим так далеко, що, здається, немає у нього ні кінця, ні початку. Лише сивий вітерець та швидкі птахи знають, де закінчується український степ. Та, можливо, ще глибокий купол неба, що дивиться не надивиться на це різнотрав’я. Неспокійно степові: весь час згадує він завзяті козацькі битви, коли зелене простирадло розфарбували у яскраво-червоний колір. Не може він забути і стогін бранців, яких гнали хижі вороги в далеку неволю. Про все це співає він сумні думи, які колись чув від старих кобзарів, свідків тих подій. їх вже нема, й імена їх не збереглися в людській пам’яті. Тільки степ пам’ятає. Та як йому забути, адже стількох відважних синів вкрив він своїм пологом. Можливо, щоб краще спали вони, і співає він своєї то сумної, то суворої, а іноді замріяної пісні. Проносяться розпатлані хмари, цвірінькають горобці, снують туди-сюди нерозумні ластівки, не підозрюючи, про що мріє старезний дідусь-степ.
І лише мудрий ворон знає, що то за сум. Адже він чув від свого діда. То згадка про молодість, про героїчні часи, що вже не повернеш, про людей-велетнів, які вже більше не народжуються.
1. Однорідні члени речення
А) передають ставлення мовця до висловлюваного;
Б) називають того, до кого звертаються із мовленням;
У) відповідають на одне і ті запитання, відносяться доти слова у реченні.
Скласти (пригадати) і записати речення, ускладнене однорідними членами, підкреслити їхні (напр.: Життя моє навік переплелося з радощами і болями народу. (Д. Луценко.) Моя рука ніколи й нікому ані кривди, ані біди не принесе! (Д. Павличко.) Брехні поміж нас потребу не було б й не якщо. (З. Йовенко.)
2. Між однорідними членами речення ставляться
А) тирі;
Б) комі;
У) комі і тирі.
Скласти (пригадати) і записати речення із однорідними членами, не поєднаними сполучниками (напр.: Треба нам людей хоробрих, сміливих, гордих, палких. (І. Франко.) Перевертнями, перекинчиками, яничарами, манкуртами називають зрадників Батьківщини. (А. Лотоцький.) Дзвін шабель, пісня, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води – моя Україна. (У. Сосюра.)
3. Якщо узагальнююче слово стоїть перед однорідними членами речення, после нього переносити
А) кулі;
Б) тирі;
У) двокрапка.
Скласти (пригадати) і записати речення із узагальнюючим словом перед однорідними членами речення (напр.: Особливе значення на Запорізькій Січі малі військові клейноди: прапори, відзнаки старшин, булава тощо. (З підручн.) Природа до всього чуйно, тривожно прислухається й чітко тримає над землею кожний звук: й дівочу пісню, й скрип воза, й клекіт чорногуза, й снування коників. (М. Стельмах.) Талановитість людини виявляється навіть зовні: у ході, в жестах, в інтонації голосу, у виразі обличчя. (П. Загребельний ще.)Усіх він зустрів на своєму шляху: Відьму, Кощія та Бабу-Ягу. (Надія Кир»ян.) З фольклору вийшли усі епоси, як-от: „Іліада» і „Одіссея», наше „Слово про полку Ігоревім», «Нібелунги». (Про. Сизоненко.)
4. Узагальнююче слово виступає
А) завжди головним членом речення;
Б) завжди другорядним членом речення;
У) тім членом речення, що і однорідні члени, до які воно та відноситься.
Скласти (пригадати) і записати речення із узагальнюючим словом после однорідних членів речення, підкреслити в ньому усі члени речення (напр.: Ні робота, ані смерть, ані життя, ані весілля – нічого на світі не обходитися без хліба. (Про. Сизоненко.) На озері синій комиш, тремтливий листок тополини – все якщо таке ж, як раніш. (У. Сосюра.) Мудро, величаво, владно, урочисто – так шумують води лише навесні. (Катерина Степчин-Гнесь.) Красу людську, фізичну вроду і духовне багатство – вісь що несуть людству духовні криниці.(Про. Сизоненко.)
Широкий український степ… Багато письменників оспівували його в своїх творах, прагнучи передати неповторність і красу, своє захоплення його широкими просторами.
Високі трави розстилають свій зелений килим так далеко, що, здається, немає у нього ні кінця, ні початку. Лише сивий вітерець та швидкі птахи знають, де закінчується український степ. Та, можливо, ще глибокий купол неба, що дивиться не надивиться на це різнотрав’я. Неспокійно степові: весь час згадує він завзяті козацькі битви, коли зелене простирадло розфарбували у яскраво-червоний колір. Не може він забути і стогін бранців, яких гнали хижі вороги в далеку неволю. Про все це співає він сумні думи, які колись чув від старих кобзарів, свідків тих подій. їх вже нема, й імена їх не збереглися в людській пам’яті. Тільки степ пам’ятає. Та як йому забути, адже стількох відважних синів вкрив він своїм пологом. Можливо, щоб краще спали вони, і співає він своєї то сумної, то суворої, а іноді замріяної пісні. Проносяться розпатлані хмари, цвірінькають горобці, снують туди-сюди нерозумні ластівки, не підозрюючи, про що мріє старезний дідусь-степ.
І лише мудрий ворон знає, що то за сум. Адже він чув від свого діда. То згадка про молодість, про героїчні часи, що вже не повернеш, про людей-велетнів, які вже більше не народжуються.