Не можна стати великою, успішною людиною, використовуючи зло, агресію та ненависть, руйнуючи «вічні» цінності людства. треба бути добрим і привітним з людьми, які тебе оточують. тим, хто потребує цього. також необхідно постійно навчатися, самовдосконалюватися, стати висококваліфікованим спеціалістом. іноді, звісно, буває важко подолати свої лінощі, змусити себе робити те, що не хочеться, але думаю, що мета варта цих зусиль. я вважаю, що великою робить людину підтримка та любов близьких та рідних, для них ми завжди найкращі. я дуже люблю своїх батьків, бабусю і дідуся, хочу, щоб вони були здоровими та щасливими, пишалися мною. хочу, щоб у нашій родині завжди панував лад, затишок, любов, взаємоповага, підтримка. сподіваюся, що і мої однолітки не будуть забувати про моральні цінності — основу життя нашого народу. адже саме духовність відрізняє людину від тварин, підносить її над буденністю, робить великою, дає крила. пам’ятаймо заклик ліни костенко:
я розповім вам історію зі шкільного життя. вона сталася безпосередньо зі мною. одного разу ми писали контрольну з фізики. завдання саме з цього придмета я ніколи не вмів довести до ладу. ми завжди вирішували ці завдання разом з моїм сусідом з задньої парти. в нас співпадав варіант контрольної. без напарника я був би як без рук.
але цього разу на контрольній я виявив, що він тихою сапою перебрався на вільне місце поблизу відмінника. звісно, він сунув туди, як переїжджа сваха, щоб самому списувати. ось тобі й й маєш!
впродовж усього уроку я свердлив його очима, сподіваючись пробудити його совість. але в мого товариша й за ухом не свербіло. залишившись з контрольною сам на сам , звичайно, я спершу сів на мілину. але не став здаватися та понаписував у зошиті всього, що тільки зумів.
меня тоді здалося, що роботу я виконав без ладу і складу. я був певен, що схоплю двійку, і тому дуже здивувався, коли мені поставили аж дев`ять ів. виходить, я сам непогано впорався з фізикою! мені аж світ роз`яснився, коли я потім дізнався про це.
твір на тему «шкільне життя» з фразеологізмами
я розповім вам історію зі шкільного життя. вона сталася безпосередньо зі мною. одного разу ми писали контрольну з фізики. завдання саме з цього придмета я ніколи не вмів довести до ладу. ми завжди вирішували ці завдання разом з моїм сусідом з задньої парти. в нас співпадав варіант контрольної. без напарника я був би як без рук.
але цього разу на контрольній я виявив, що він тихою сапою перебрався на вільне місце поблизу відмінника. звісно, він сунув туди, як переїжджа сваха, щоб самому списувати. ось тобі й й маєш!
впродовж усього уроку я свердлив його очима, сподіваючись пробудити його совість. але в мого товариша й за ухом не свербіло. залишившись з контрольною сам на сам , звичайно, я спершу сів на мілину. але не став здаватися та понаписував у зошиті всього, що тільки зумів.
меня тоді здалося, що роботу я виконав без ладу і складу. я був певен, що схоплю двійку, і тому дуже здивувався, коли мені поставили аж дев`ять ів. виходить, я сам непогано впорався з фізикою! мені аж світ роз`яснився, коли я потім дізнався про це.