Треба преказ текста За правління Володимира вдалося об’єднати князівства під його керівництво. З’являються численні церковні книги, які з болгарської мови
перекладають Кирило і Мефодій. Відкриваються школи, де навчали дітей
іноземним мовам.
Продовжувачем політики Володимира став його син Ярослав, прозваний
Мудрим. Він розширив кордони держави, зміцнював економічні зв’язки. За його
правління розпочалося кам’яне будівництво Софії Київської, в’їзних брам. При
Софії працюють переписувачі й перекладачі книжок, збирається перша в Україні
бібліотека.
Величезне значення мала Київська Русь у розвитку культури східних
слов'ян. Створено билинний епос про богатирів, які захищали Русь від ворогів.
Зародився оригінальний жанр - літописання. З'явилася спільна для слов'янських
народів писемність, що упродовж багатьох століть була однією з основ їх
етнічної близькості. Від часу Київської Русі беруть початок школи, бібліотеки,
література, камінне будівництво.
Розвивалася в Київській Русі освіта. Освіченими були багато представників
влади – князів, правителів, воєвод: Ярослав Мудрий, Володимир Мономах,
Рюрик Ростиславович та ін. Князі завжди переймалися проблемами освіти.
Літопис свідчить, що Володимир Святославич відкрив у Києві школу, де
навчалися князівські і боярські діти. Ярослав Мудрий відкрив у Новгороді
школу для дітей старост і священиків.
Основу освіти становили богослов’я, філософія, риторика, граматика.
Вивчали в Київській Русі й іноземні мови. Кількома мовами володіли Ярослав
Мудрий, Всеволод Ярославич, Святослав Ярославич, Володимир Мономах та ін.
Осередками освіти були церкви та монастирі, які сприяли розвиткові
літератури та мистецтва. Одним з таких осередків був Києво-Печерський
монастир, що його за правління Ярослава Мудрого заснував виходець з м.
Любича (на Чернігівщині) преподобний Антоній. Печерський монастир був
центром не тільки православ’я, а й літописання, мистецтва, медицини.
При княжих дворах, Печерському та Видубицькому монастирях
створювалися книгосховища. У знаменитій бібліотеці князя Ярослава Мудрого
були книги багатьма мовами. Одночасно з бібліотеками виникли і перші архіви.
Вважається, що найдавнішим сховищем рукописних документів була церква св.
Іллі у Києві.
Досить високого рівня досягло і ремесло. Виготовленням виробів із заліза і
кольорових металів займалися переважно майстри-професіонали. Розвивалися
гончарна справа, ткацтво, вичинка й обробка шкіри, різьблення по каменю і
дереву. З льону, конопель і вовни слов'янки ткали чудові сукна і полотна, їм
було знайоме складне малюнкове ткання і вишивка. Високим умінням
відрізнялися майстри обробки шкір. Починає активно розвиватися торгівля,
відбувається швидке зростання міст.
2.До XVI століття Одеса мала назву Кочубіїв, а до 1795 року — Хаджибе́й, що з османської — той, що побував у Мецці. Наприкінці XIV — початку XV століття північно-західне Причорномор'я перейшло під владу Великого князівства Литовського, це пов'язано з іменем польського шляхтича Кочуби Якушинського. Уперше назва Одеса з'явилася 10 (21) січня 1795 року[8]. Назва може бути пов'язана з давньогрецькою колонією Одессо́с (нині встановлено, що колонія знаходиться на місці міста Варна). Наприкінці XVIII століття була традиція називати міста грецькими іменами (наприклад, Ольвіополь,Севастополь, Сімферополь, Тирасполь тощо). Є також інша версія про те, що назва «Одеса» пішла від санскритського Godesha (або Godesa)[9].Місто має багато «народних назв». Поширеною є «Одеса-мама»[10], що має жаргонне походження і є скороченням від «Одеса-мама, Ростов-папа». Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «Перлина Чорного моря», «Південна Пальміра»[11] (у порівнянні з Пальмірою — містом дивовижної краси; «Північна Пальміра» — Санкт-Петербург), «Південна столиця», «Столиця гумору»[12] тощо.
3. Одеса розташована на північно-західному узбережжі Чорного моря, на перетині шляхів з Північноїта Центральної Європи на Близький Схід та в Азію, у центрі Одеської області, між Біляївським,Овідіопольським та Комінтернівським районами. Місто знаходиться у східноєвропейському часовому поясі. Площа міста сягає 162,42 км²[1], густота населення — 6240,7 осіб/км²[2]. Джерела питної води на території міста нині — це бюветні комплекси, а також централізоване постачання водою[ru] Одеси та прилеглих околиць, що здійснюється з річки Дністер по 40-кілометровомуводогіну через водозабір в місті Біляївка[17]. Поблизу міста знаходяться три великих лимани:Куяльницький, Хаджибейський та Сухий.
Місто розташоване на відстані близько 39 кілометрів від кордону з Молдовою. Зокрема, саме така відстань між Одесою та пунктом пропуску через державний кордон України «Маяки-Удобне».[18]Одеса розташована у Причорноморській низовині. Середня висота міста над рівнем моря — 50 метрів. Найвища точка Одеси — Жевахова гора (65 метрів над рівнем моря), а найнижча — Куяльницький лиман (4,2 метри нижче рівня моря).
4.Цього незнаю. Не живу в Одессі та ніколи там не була.
5. Це вже твій власний висновок.