Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе.
Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина. Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення.
У моєму розумінні, бути людиною – це значить виховати в собі високі моральні якості.
Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових – це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах.
Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина.
Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки – це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають.
Я гадаю, що справжня людина – це хороший друг, здатний прийти на до визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість.
Хороша людина створить хорошу сім’ю і буде прикладом для своїх дітей.
Життя буває тяжке і несправедливе, ми на нього часто ображаємося. Ми хочемо жити як у казці і нічого для цього не робити. Хтось іде вперед, бореться з труднощами, а хтось покірно пливе за течією. Ми всі ставимося до життя по-різному: одні зневажливо, руйнуючи його своїми ж руками, інші – обережно, цінуючи кожну мить.
Зараз ХХІ століття. Людина завдяки грошам може купити майже все, навіть здоров`я. Так, саме здоров`я. Хтось, не маючи грошей, важко працює для того, щоб мати гідне життя, а хтось має все просто так. На жаль, несправедливість зустрічається досить часто, але це не привід зупинятися, навпаки, це має підштовхувати до рішучих дій, до боротьби за власне щастя.
Є безліч прикладів з літератури, які доводять, що життя – це боротьба. Боротьба за щастя, за волю, за любов…
У нашому житті також достатньо прикладів, які є підтвердженням даної тези. Лікарі часто говорять, що доки хворий сподівається на краще і бореться, доти є надія. Як тільки він перестає боротися – надія на одужання зникає.
Життя – це боротьба. Боротьба за місце під сонцем, за щасливе майбутнє наше і наших дітей, за завтрашній день. Люди, які зупиняються і не намагаються подолати життєві труднощі, приречені, скоріше, на існування, ніж на повноцінне життя. Для того, щоб чогось досягти потрібно рухатися вперед, розвиватися, самовдосконалюватися… І тому, на мою думку, життя – це часто і боротьба з самим собою, з лінню, з пасивністю… У кожного з нас одне життя, ми не зможемо прожити його ще раз. І якщо просто пливти за течією, не робити спроб щось змінити на краще, то може так статися, що життя буде прожите марно. Щоб цього не сталося, ми маємо усвідомити, що не можна зупинятися чи вертати назад – тільки вперед – до кращого майбутнього, до нового дня!
Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе.
Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина. Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення.
У моєму розумінні, бути людиною – це значить виховати в собі високі моральні якості.
Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових – це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах.
Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина.
Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки – це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають.
Я гадаю, що справжня людина – це хороший друг, здатний прийти на до визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість.
Хороша людина створить хорошу сім’ю і буде прикладом для своїх дітей.
Так, я цілком згодна з наведеним вище висловом.
Життя буває тяжке і несправедливе, ми на нього часто ображаємося. Ми хочемо жити як у казці і нічого для цього не робити. Хтось іде вперед, бореться з труднощами, а хтось покірно пливе за течією. Ми всі ставимося до життя по-різному: одні зневажливо, руйнуючи його своїми ж руками, інші – обережно, цінуючи кожну мить.
Зараз ХХІ століття. Людина завдяки грошам може купити майже все, навіть здоров`я. Так, саме здоров`я. Хтось, не маючи грошей, важко працює для того, щоб мати гідне життя, а хтось має все просто так. На жаль, несправедливість зустрічається досить часто, але це не привід зупинятися, навпаки, це має підштовхувати до рішучих дій, до боротьби за власне щастя.
Є безліч прикладів з літератури, які доводять, що життя – це боротьба. Боротьба за щастя, за волю, за любов…
У нашому житті також достатньо прикладів, які є підтвердженням даної тези. Лікарі часто говорять, що доки хворий сподівається на краще і бореться, доти є надія. Як тільки він перестає боротися – надія на одужання зникає.
Життя – це боротьба. Боротьба за місце під сонцем, за щасливе майбутнє наше і наших дітей, за завтрашній день. Люди, які зупиняються і не намагаються подолати життєві труднощі, приречені, скоріше, на існування, ніж на повноцінне життя. Для того, щоб чогось досягти потрібно рухатися вперед, розвиватися, самовдосконалюватися… І тому, на мою думку, життя – це часто і боротьба з самим собою, з лінню, з пасивністю… У кожного з нас одне життя, ми не зможемо прожити його ще раз. І якщо просто пливти за течією, не робити спроб щось змінити на краще, то може так статися, що життя буде прожите марно. Щоб цього не сталося, ми маємо усвідомити, що не можна зупинятися чи вертати назад – тільки вперед – до кращого майбутнього, до нового дня!