Знаєте, а я ж не сама на танці захотіла. Мене мама записала. Вона вважає, що я замало рухаюся. Пхе, хай радіє, що я навідміну від однокласників книжки читаю, а не в телефоні зависаю. Але зараз ми не про це.
Отже, записали мене. Я спочатку протестувала. Одного разу й мовчанку(байкот) влаштовувала - нічого не до Промайнув рік, настав сьомий клас... Важко стало - уроків багато, а часу обмаль! Вирішили батьки, що досить з мене фізичної активності.
Я обурилась й кажу: "Дірку від бублика вам, а не мою відмову від танців!" А мати на це й нерозізлилася, тільки дивна така посмішка обличчя ковзнула, загадкова... Ну й вона далі дозволила ходити. А потім я вже й жити без танців не змогла. І на виступи їздила, і так вдома, і як гості прийдуть - завжди отримувала похвали.
Ось воно як дивно буває. Не хочеш, не хочеш, а потім, як полюбиш!
У будні дні я ходжу до школи. Тому мама мене будить зранку о сьомій годині. У неділю я можу поспати довше. Спочатку застеляю ліжко, вмиваюся, одягаюсь, снідаю, чищу зуби. Усе доводиться робити вчасно, бо час біжить дуже швидко. Беру портфель і вибігаю з дому. На дорогу до школи маю двадцять хвилин. Заняття розпочинаються о восьмій годині тридцять хвилин. Кожного дня маю по п’ять або шість уроків.
Після уроків обідаю вдома. Трошки відпочиваю. Пізніше готую домашнє завдання і складаю портфель. Два рази на тиждень відвідую гурток малювання. Надвечір у вільний час дивлюся улюблені мультфільми, допомагаю мамі, читаю цікаві книжки.
Увечері після вечері чищу зуби і лягаю спати, бо знову мене чекає новий день.
Знаєте, а я ж не сама на танці захотіла. Мене мама записала. Вона вважає, що я замало рухаюся. Пхе, хай радіє, що я навідміну від однокласників книжки читаю, а не в телефоні зависаю. Але зараз ми не про це.
Отже, записали мене. Я спочатку протестувала. Одного разу й мовчанку(байкот) влаштовувала - нічого не до Промайнув рік, настав сьомий клас... Важко стало - уроків багато, а часу обмаль! Вирішили батьки, що досить з мене фізичної активності.
Я обурилась й кажу: "Дірку від бублика вам, а не мою відмову від танців!" А мати на це й нерозізлилася, тільки дивна така посмішка обличчя ковзнула, загадкова... Ну й вона далі дозволила ходити. А потім я вже й жити без танців не змогла. І на виступи їздила, і так вдома, і як гості прийдуть - завжди отримувала похвали.
Ось воно як дивно буває. Не хочеш, не хочеш, а потім, як полюбиш!
Объяснение:
У будні дні я ходжу до школи. Тому мама мене будить зранку о сьомій годині. У неділю я можу поспати довше. Спочатку застеляю ліжко, вмиваюся, одягаюсь, снідаю, чищу зуби. Усе доводиться робити вчасно, бо час біжить дуже швидко. Беру портфель і вибігаю з дому. На дорогу до школи маю двадцять хвилин. Заняття розпочинаються о восьмій годині тридцять хвилин. Кожного дня маю по п’ять або шість уроків.
Після уроків обідаю вдома. Трошки відпочиваю. Пізніше готую домашнє завдання і складаю портфель. Два рази на тиждень відвідую гурток малювання. Надвечір у вільний час дивлюся улюблені мультфільми, допомагаю мамі, читаю цікаві книжки.
Увечері після вечері чищу зуби і лягаю спати, бо знову мене чекає новий день.
Подробнее - на -