Вихід друком першої збірки Тараса Шевченка "Кобзар" 18 квітня 1840 року був знаменною подією не лише в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Відразу після появи збірки його поетичні твори з'являються й на сторінках літературно-художніх альманахів і збірників, підсилюючи те величезне враження, яке справив на українське суспільство "Кобзар".
Саме альманахи – неперіодичні збірники широкого змісту, упорядковані здебільшого за певною тематикою, жанровою чи стильовою ознакою – починають дедалі більше відігравати конструктивну роль у формуванні суспільної свідомості в період становлення нової української літератури. Структурно альманахи містили твори різних авторів, спочатку поезії, оповідання, нариси, а згодом і статті наукового, публіцистичного та літературно-критичного характеру. Такі альманахи являли собою окремі номери журналів, що видавалися одноразово, щорічно або ж час від часу. Їх поява і значне поширення в українській літературі були зумовлені майже повною відсутністю періодичної преси. Деякі з них за популярністю і ступенем поширення в певні періоди випереджають газети і журнали, перебувають на провідних позиціях як у журналістському, так і в літературному процесі. Це "Украинский альманах", який є першим таким збірником і виданий 1831 року Ізмаїлом Срезневським та Іваном Розковшенком у Харкові, "Украинский сборник" (Кн. 1 – 2, 1838–1841), заснований також Ізмаїлом Срезневським, "Русалка Дністровая", виданий 1837 року в Будапешті учасниками "Руської трійці" Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем, Яковом Головацьким, "Сніп", виданий стараннями Олександра Корсуна у Харкові 1841 року та ін.
Були надзвичайно помітними й привертають значну увагу літературознавців і критиків ті українські альманахи, що містили твори Тараса Шевченка та побачили світ за його підтримки. Їх поява не мала системного характеру, і здебільшого була зумовлена суб'єктивними чинниками, ініціативою та невсипучою енергією окремих культурних діячів. За життя автора його твори виходили в альманахах "Ластівка", "Молодик", "Хата".
Синичка – маленька пташка. Вона трохи менша від горобця. У неї чорна голівка, білі щічки, груди жовтенькі, а спинка зеленувата. Живее синичка у лісах, садах, парках.Маючи високу температуру аж (45С0) синички, не лікуються. Чому? Це у людей при температурі 42С0зсідається білок і вони гинуть, а для синичок, як і для всіх птахів, висока температура тіла є нормальною. І потрібна вона для польоту. Адже, щоб літати, птахам потрібно мати багато сил (енергії). І висока температура допомагає їм їжу швидше перетворювати на енергію.До того ж синички дуже рухливі. Є близько десяти видів цих пташок, але найчастіше зустрічається синиця велика. Насправді ж вона зовсім невелика, Але серед своїх синичок родичів найбільша. Ця пташка не відлітає зимувати в теплі краї а залишається у нас протягом усього року. У наших краях, крім синички великої, поселилась синиця блакитна, чубата, і синиця чорна.Стрибаючи с гілки на гілку, синичка нишпорить по всіх щілинах, шукаючи комах та їх личинки. У літку родина синичок споживає за день 150 довгих (3-4см) гусениць а за рік знищує декілька десятків комах. На добу синичка їсть 5-6 разів і з’їдає скільки комах скільки важить сама. Своїм малятам батьки – синички носять їжу аж до 350-390 разів на день. Усі синички люблять зависати на дереві вниз головою і розкльовувати їжу притискаючи її лапкою до гілки. Особливо цікаво гати як акробатка їсть підвішене сало. Ледь розвеснится, а вже чути чіткий звук, сінь-сінь-сінь. Це старається самець синиці великої. Настав час знайомитися і будувати гніздо. Але цим займається тільки самичка. Вона може влаштовувати його будь-де, у щілині стіни, у поштовій скриньці, у старій консервній старій бляшанці а інколи у шпаківні, чи дятловому дуплі. У своє житло синичка наносить сухого моху, трави и листки.А серединку, де лежатимуть маленькі білі з рожевими цяточками яєчка. Пташка вимощує ніжним пуховим пір’ячком і шерстю тварин. Невдовзі у гнізді з’являється 8-10 пташенят. Молоді синички залишають рідну домівку через 15-20 днів після народження і зразу пробують літати.
Вихід друком першої збірки Тараса Шевченка "Кобзар" 18 квітня 1840 року був знаменною подією не лише в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Відразу після появи збірки його поетичні твори з'являються й на сторінках літературно-художніх альманахів і збірників, підсилюючи те величезне враження, яке справив на українське суспільство "Кобзар".
Саме альманахи – неперіодичні збірники широкого змісту, упорядковані здебільшого за певною тематикою, жанровою чи стильовою ознакою – починають дедалі більше відігравати конструктивну роль у формуванні суспільної свідомості в період становлення нової української літератури. Структурно альманахи містили твори різних авторів, спочатку поезії, оповідання, нариси, а згодом і статті наукового, публіцистичного та літературно-критичного характеру. Такі альманахи являли собою окремі номери журналів, що видавалися одноразово, щорічно або ж час від часу. Їх поява і значне поширення в українській літературі були зумовлені майже повною відсутністю періодичної преси. Деякі з них за популярністю і ступенем поширення в певні періоди випереджають газети і журнали, перебувають на провідних позиціях як у журналістському, так і в літературному процесі. Це "Украинский альманах", який є першим таким збірником і виданий 1831 року Ізмаїлом Срезневським та Іваном Розковшенком у Харкові, "Украинский сборник" (Кн. 1 – 2, 1838–1841), заснований також Ізмаїлом Срезневським, "Русалка Дністровая", виданий 1837 року в Будапешті учасниками "Руської трійці" Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем, Яковом Головацьким, "Сніп", виданий стараннями Олександра Корсуна у Харкові 1841 року та ін.
Були надзвичайно помітними й привертають значну увагу літературознавців і критиків ті українські альманахи, що містили твори Тараса Шевченка та побачили світ за його підтримки. Їх поява не мала системного характеру, і здебільшого була зумовлена суб'єктивними чинниками, ініціативою та невсипучою енергією окремих культурних діячів. За життя автора його твори виходили в альманахах "Ластівка", "Молодик", "Хата".