Хочу розповісти про дерево, яке росте у моєму дворі. Воно називається бузок.
Ще молоде, тому не дуже високе. Весною розцвітає ніжним білим цвітом. Чудовими пахощами наповнює повітря. У цю пору сидиш на лавці біля бузку, мов у чарівній казці. У спекотну літню пору бузок створює прохолоду та затишок. Взимку на гілці висить годівничка. Горобці, синички, снігурі щебечуть біля самотньої лавки.
Я люблю свій затишний двір. Невисокий бузок прикрашає його.
Горіх.
У моєму дворі росте крислатий горіх.
Колись пташка занесла плід. Він пустив корінці. Через багато років виросло дерево. Він високо піднімається над будинком. Після цвітіння завжди рясно покривається плодами. Зелені великі листочки та кульки довгий час прикрашають його.
Восени плоди чорніють і падають на землю. Діти люблять поласувати смачними горішками дерева, що росте у моєму невеликому дворі.
Яблуня.
У нашому дворі росте яблуня.
Не одна дитина виросла на його віку. А яблуня щораз цвіте та плодоносить. Весною вона вкривається великими біло-рожевими квітами. А восени дає щедрий врожай. ЇЇ яблука червоні та великі. Вони дуже смачні.
Усі у дворі з великим задоволенням смакують соковиті яблуневі плоди.
пояснення: на нашій планеті проживає велика кількість людей. усі вони виконують різні обов’язки. деякі добувають свою «краплинку сонця» дуже важкою працею. а інші залишаються в тіні, так і не дійшовши до своєї мрії.
на мою думку, щоб здобути світове визнання чи просто досягти своєї мети, треба багато, невтомно, важко та старанно працювати. бо без праці неможливо жити. люди відрізняються один від одного не тільки характером, зовнішністю, думками, але і кількістю виконаної роботи. кожна краплина праці – це крихітній крок до безсмертя людської душі. бо шляхи від народження до самої смерті наповнені не тільки яскравими моментами, радощами життя та чорними і білими полосами. перш за все, вони наповнені обов’язками. у дитинстві ми повинні пізнавати світ, у юнацтві – учитись, будучи дорослими – працювати. усі ці моменти наповнені працею. щоб стати безсмертним в очах наступних поколінь – треба багато працювати. саме важкий труд робить із людей легенд. отже, трудіться не рук, ваші досягнення не залишаться непоміченими!
Бузок.
Хочу розповісти про дерево, яке росте у моєму дворі. Воно називається бузок.
Ще молоде, тому не дуже високе. Весною розцвітає ніжним білим цвітом. Чудовими пахощами наповнює повітря. У цю пору сидиш на лавці біля бузку, мов у чарівній казці. У спекотну літню пору бузок створює прохолоду та затишок. Взимку на гілці висить годівничка. Горобці, синички, снігурі щебечуть біля самотньої лавки.
Я люблю свій затишний двір. Невисокий бузок прикрашає його.
Горіх.
У моєму дворі росте крислатий горіх.
Колись пташка занесла плід. Він пустив корінці. Через багато років виросло дерево. Він високо піднімається над будинком. Після цвітіння завжди рясно покривається плодами. Зелені великі листочки та кульки довгий час прикрашають його.
Восени плоди чорніють і падають на землю. Діти люблять поласувати смачними горішками дерева, що росте у моєму невеликому дворі.
Яблуня.
У нашому дворі росте яблуня.
Не одна дитина виросла на його віку. А яблуня щораз цвіте та плодоносить. Весною вона вкривається великими біло-рожевими квітами. А восени дає щедрий врожай. ЇЇ яблука червоні та великі. Вони дуже смачні.
Усі у дворі з великим задоволенням смакують соковиті яблуневі плоди.
відповідь: праця людини-безсмертя її
пояснення: на нашій планеті проживає велика кількість людей. усі вони виконують різні обов’язки. деякі добувають свою «краплинку сонця» дуже важкою працею. а інші залишаються в тіні, так і не дійшовши до своєї мрії.
на мою думку, щоб здобути світове визнання чи просто досягти своєї мети, треба багато, невтомно, важко та старанно працювати. бо без праці неможливо жити. люди відрізняються один від одного не тільки характером, зовнішністю, думками, але і кількістю виконаної роботи. кожна краплина праці – це крихітній крок до безсмертя людської душі. бо шляхи від народження до самої смерті наповнені не тільки яскравими моментами, радощами життя та чорними і білими полосами. перш за все, вони наповнені обов’язками. у дитинстві ми повинні пізнавати світ, у юнацтві – учитись, будучи дорослими – працювати. усі ці моменти наповнені працею. щоб стати безсмертним в очах наступних поколінь – треба багато працювати. саме важкий труд робить із людей легенд. отже, трудіться не рук, ваші досягнення не залишаться непоміченими!