Як би не змінювалося суспільство, однаково протягом тисячоліть залишаються вічні цінності, які мають велике значення для людей усіх поколінь, конфесій і культур.Однією з таких вічних цінностей, безумовно, є дружба. Люди дуже часто вживають це слово у своїй мові, але мало хто може сформулювати, що таке дружба, хто такий справжній друг, яким він повинен бути. І мені також важко визначити, що таке дружба. Але, я вважаю, що справжній друг - це, насамперед, людина, спілкування з якою не тільки дає мені задоволення, а й сприяє розвитку мене як особистості.Мені здається, що, спілкуючись із друзями, люди можуть розвиватися не менше, чим під час навчання або читання книг. Я маю на увазі не пошук нових знань - для цього досить погортати енциклопедію, а навчання духовне, духовне вдосконалення, пошук своєї істини в житті. Кожна справжня людина мріє досягти рівня духовної досконалості. Досягнення духовної досконалості людини - це будинок, який ми будуємо все своє життя, і в якому спочатку треба закласти фундамент. Фундамент – це наші дружні стосунки з оточуючими нас людьми й особливо з однодумцями. Якщо стосунки гарні - фундамент міцний, але кожен конфлікт - це велика тріщина, яка може розвалити весь будинок . Основна причина тріщин у фундаменті - наш фанатизм, який виражається в наступному : я знаю, як правильно робити у тому або іншому випадку,бо істину знаю тільки я. І як наслідок така людина усім все радить, але в той же час не приймає порад у свою адресу. Він як з автомата розстрілює навколишніх своїми порадами, рекомендаціями й коментарями, викликаючи цілу низку відповідних реакцій і настроюючи інших проти себе. Аристотель одного разу сказав: "Платон мені друг, але істина дорожче". Тобто виходить так, що істина стоїть на іншій чаші терезів, не на тій, де перебуває його друг Платон. Гадаю, що Платон не ображався на думку про істину, висловлену Аристотелем, тому що сам виголошував щось схоже: "Сократ - друг, але найближчий друг - істина". Але особисто я чомусь не можу погодитися з цією думкою. Мабуть, у кожного з нас зустрічаються ситуації в житті, коли ми замислюємося: "Чи зможу я поступитися своїми принципами заради когось або чогось?» В усіх нас є принципи, своя точка зору, яку ми не рідко прагнемо нав'язати іншим, вважаючи, що це і є та сама невловима істина. Хтось більш принциповий, хтось менш. Але принципи являють собою постулати, які кожен з нас формує по-своєму. Вони, природно, формуються на основі нашого особистого досвіду. Тобто наша істина - це ОСОБИСТО наша мудрість, укладена в словах і заснована на нашому досвіді. На мій погляд, усі наші принципи засновані тільки на наших ситуаціях, і не треба думати, що ці принципи універсальні. На кожний принцип знайдеться інший принцип. Можливо, буде така ситуація, коли по одну сторону нашої свідомості будуть принципи й, отже, істина, а по іншу - доброта, дружба, любов, шляхетність і т.д. Мені здається, що заради всього цього не гріх не підкоритися своїй істині. Від тваринного світу нас - людей відрізняє уміння мислити, міркувати, аналізувати й робити висновки. Найголовніше - це по-людськи мислити в кожній конкретній ситуації. І, можливо, саме це кредо до нам і дотримуватись наших принципів, і в той же час залишатися людиною і другом. Таким чином,з одного боку, ми повинні підтримувати наші стандарти духовного розвитку, захищати ту істину, яку ухвалюємо для себе як свій життєвий принцип, з іншого, - у нас повинне бути серце відкрите для дружби й любові. Мені вважається, що дружба при цьому все ж найголовніша.Тобто головна ідея така: не так важливе сприйняття нашої істини конкретною близькою нам людиною, а важливо, які складаються у нас відносини з нею. Якщо добрі стосунки встановлені, то можливо
Україна майбутнього – це прекрасна та забезпечена держава. Ії поважають та цінують в Європі, та й в усьому світі. Сюди без перепинів та з охотою приїжджають у справах та відпочити громадяни з сусідніх країн. Людей приваблюють чисті повітря та вода, мальовничі краєвиди та дбайливо збережені історичні пам’ятники.
Я думаю, це буде країна насамперед без страху. Де ніхто не озирається наїжачено, очікуючи чергового «нападу» у транспорті чи в установах. Де люди ходять вільно та дихають вільно. Де всюди, в мегаполісі, маленькому містечку чи на селі можна крокувати впевнено і не боятися крадіїв та хуліганів. І просто посміхнутися перехожому на вулиці без страху, що хтось щось «подумає»!
А майбутнє України у моїй мрії прекрасне. І люди в ній прекрасні – вони вільна та творчі на роботі, запальні та підприємливі у навчанні, доброзичливі. Українцям взагалі притаманні доброзичливість та гостинність – твори багатьох українських письменників нас у цьому переконують.
Культурне та мовне розмаїття в Україні майбутнього не сприймається як проблема. Яка ж це проблема? Це – дар Божий! Це культурне багатство, можливість долучитися до кількох картин світу водночас! У когось в країні немає такого багатства, а в нас є! В Україні майбутнього кожна людина поважає себе та інших, вона легко може перейти на мову сусіда , вона хоче навчитися мові співбесідника, підтримати розмову. І так само робить сусід – він вважає собі за честь говорити на мові друга …
І я вірю – в українців майбутнього є віра в свою можливість перемогти, можливість бути щасливими, попри всі негаразди. Можливо, я дуже багато мрію та змальовую майбутнє надто ідеальним. Для того, щоб досягти такого рівня, потрібно дуже багато працювати, переймати провідний досвід інших країн. Але якщо вважати, що в майбутньому буде «ще гірше», то воно так і буде. Мабуть, тому наша країна бідна та має купу проблем, що більшість наших людей, особливо літніх, завжди кажуть: «а далі буде ще гірше», «ой, а що ж буде далі?». Просто руки опускаються, коли таке чуєш.
А якщо сподіватися на краще та діяти теж на краще, то і майбутнє нашої країни стане набагато кращим! Корисно хоча б просто заспівати: «Усе буде добре для кожного з нас!», як популярний музичний гурт «Океан Ельзи. Та вселити в людей оптимізм та віру в майбутнє.
Таким чином,з одного боку, ми повинні підтримувати наші стандарти духовного розвитку, захищати ту істину, яку ухвалюємо для себе як свій життєвий принцип, з іншого, - у нас повинне бути серце відкрите для дружби й любові. Мені вважається, що дружба при цьому все ж найголовніша.Тобто головна ідея така: не так важливе сприйняття нашої істини конкретною близькою нам людиною, а важливо, які складаються у нас відносини з нею. Якщо добрі стосунки встановлені, то можливо
Я думаю, це буде країна насамперед без страху. Де ніхто не озирається наїжачено, очікуючи чергового «нападу» у транспорті чи в установах. Де люди ходять вільно та дихають вільно. Де всюди, в мегаполісі, маленькому містечку чи на селі можна крокувати впевнено і не боятися крадіїв та хуліганів. І просто посміхнутися перехожому на вулиці без страху, що хтось щось «подумає»!
А майбутнє України у моїй мрії прекрасне. І люди в ній прекрасні – вони вільна та творчі на роботі, запальні та підприємливі у навчанні, доброзичливі. Українцям взагалі притаманні доброзичливість та гостинність – твори багатьох українських письменників нас у цьому переконують.
Культурне та мовне розмаїття в Україні майбутнього не сприймається як проблема. Яка ж це проблема? Це – дар Божий! Це культурне багатство, можливість долучитися до кількох картин світу водночас! У когось в країні немає такого багатства, а в нас є! В Україні майбутнього кожна людина поважає себе та інших, вона легко може перейти на мову сусіда , вона хоче навчитися мові співбесідника, підтримати розмову. І так само робить сусід – він вважає собі за честь говорити на мові друга …
І я вірю – в українців майбутнього є віра в свою можливість перемогти, можливість бути щасливими, попри всі негаразди. Можливо, я дуже багато мрію та змальовую майбутнє надто ідеальним. Для того, щоб досягти такого рівня, потрібно дуже багато працювати, переймати провідний досвід інших країн. Але якщо вважати, що в майбутньому буде «ще гірше», то воно так і буде. Мабуть, тому наша країна бідна та має купу проблем, що більшість наших людей, особливо літніх, завжди кажуть: «а далі буде ще гірше», «ой, а що ж буде далі?». Просто руки опускаються, коли таке чуєш.
А якщо сподіватися на краще та діяти теж на краще, то і майбутнє нашої країни стане набагато кращим! Корисно хоча б просто заспівати: «Усе буде добре для кожного з нас!», як популярний музичний гурт «Океан Ельзи. Та вселити в людей оптимізм та віру в майбутнє.