.Людину називають Людиною, коли вона спроможна відповідати за свої вчинки, поведінку, за результати своєї діяльності, тримати у своїх руках особисту долю, готова до будь-яких випробувань і перемог. Якщо немає відповідальності за себе, кажуть у народі, людини немає — вона, по суті, є лише передмова до людини.
Відповідальність — це обов'язок перед кимось чи перед чимось. Наш громадський обов'язок, честь і совість, життєва позиція — це міра відповідальності перед суспільством. Кожен повинен навчитися керувати собою, тобто самовиховувати себе. Самовиховання — це також вияв відповідальності, що свідчить про зрілість людини, його духовну стійкість. Виконувати свій обов'язок перед родиною, друзями, Батьківщиною нелегко. Знаходяться десятки причин: не хочу рано вставати; чому я повинен шанувати батьків; не буду читати, бо голова болить; вдома немає умов для творчої праці тощо. Ті, хто дотримується подібних правил, не розуміють того, що умови для свого життя в різний період його розвитку створює сама людина. І тільки від неї залежить, чи зможе вона досягти своєї мети, здійснити свої мрії. Головне не тільки поставити собі ціль, а й усіляко сприяти її досягненню. Треба навчитися організовувати і планувати своє життя так, щоб усе встигати. Але при цьому треба враховувати і інтереси оточуючих людей, адже не можна відділяти себе від людей, тоді життя буде беззмістовним.
Та не однаково мені,як Україну злії люди присплять,лукаві,ів огні її,окраденою збудять. Не однаково(обставина)мені(додаток),Україну(додаток) злії(означення)люди(підмет)присплять(присудок),лукаві(означення),в огні(обставина) її((додаток),окраденою(означення) збудять (присудок). Та(сполучник) не однаково(прислівник) мені(займенник),як Україну(іменник)злії(прикметник)люди(іменник) присплять(дієслово) лукаві(прикметник) і(сполучник) огні(іменник) її(займенник) окраденою(прикметник) збудять(дієслово).
Відповідальність — це обов'язок перед кимось чи перед чимось. Наш громадський обов'язок, честь і совість, життєва позиція — це міра відповідальності перед суспільством. Кожен повинен навчитися керувати собою, тобто самовиховувати себе. Самовиховання — це також вияв відповідальності, що свідчить про зрілість людини, його духовну стійкість. Виконувати свій обов'язок перед родиною, друзями, Батьківщиною нелегко. Знаходяться десятки причин: не хочу рано вставати; чому я повинен шанувати батьків; не буду читати, бо голова болить; вдома немає умов для творчої праці тощо. Ті, хто дотримується подібних правил, не розуміють того, що умови для свого життя в різний період його розвитку створює сама людина. І тільки від неї залежить, чи зможе вона досягти своєї мети, здійснити свої мрії. Головне не тільки поставити собі ціль, а й усіляко сприяти її досягненню. Треба навчитися організовувати і планувати своє життя так, щоб усе встигати. Але при цьому треба враховувати і інтереси оточуючих людей, адже не можна відділяти себе від людей, тоді життя буде беззмістовним.
Не однаково(обставина)мені(додаток),Україну(додаток) злії(означення)люди(підмет)присплять(присудок),лукаві(означення),в огні(обставина) її((додаток),окраденою(означення) збудять (присудок).
Та(сполучник) не однаково(прислівник) мені(займенник),як Україну(іменник)злії(прикметник)люди(іменник) присплять(дієслово) лукаві(прикметник) і(сполучник) огні(іменник) її(займенник) окраденою(прикметник) збудять(дієслово).