Твір на тему: Безсмертя і добро,вічність і краса основа життя людини на землі (За вивченими творами В. Нестайка "Тореадори з Васюківки" Я.Стельмаха "Митькозавр..." Л.Воронина *Таємне Товариство Боягузів")
Одного разу у світі частин мов іменник шукав собі друга, який завжди його зможе замінити. Звертається він до дієслова:
- Привіт, я шукаю друга, який зможе мене замінити. Хотів би ти їм стати?
- Я б міг тебе змусити виконувати якусь дію, але замінити навряд.
- Шкода. Бувай, гарного дня!
- І тобі!
Іде собі далі іменник, і чує, як хтось щось говорить:
- Яка красива, гарна, пречудова, незвичайна, дивовижна, захоплююча квітка. Вона прикрашає цей сонячний, яскравий, світлий, ясний день своею надзвичайною вродою.
Чує іменник і дивується, хто ж це може бути.
- Привіт, я іменник, а ти хто?
- Мені дуже радісно, що така цікава частина мови звернула на мене увагу. Я прикметник.
- Я шукаю друга, який би міг мене замінитию Я чув твою мову, вона така багата. Може саме ти претендуєш на цю роль?
- Я можу тебе описати безліччю чудових слів, але сумніва.сь, що зможу замінити.
Засмутився іменник. Він обійшов багато частин мови: і числівник, і прийменник, і навіть допоміжні частини. Але раптом Іменник почув чиюсь схвильовану мову:
- Він побіжав... А потім я побіжав... А потім вона як упаде, що аж вони похваталися за животи від реготу.
- Я заплутався! Хто побіжав, кто упав?
- Та все тут зрозуміло, що побіжав числівник, а упала частка. Та ну вас усих, ніхто мене не розуміє. Взагалі навіщо я такий з'явився, якщо ні на що не спроможний. Он він описує всіх, він розуміється на числах, а я даремний.
Зацікавився іменник і вирішив підійти.
- Привіт, я іменник, шукаю друга, який міг би мене замінити. А хто ти? Що ти можеш?
- Нічого особливого я не можу, тільки плутаю усих, бо усим вже огидно моє "він", "вона"...
- А що означають ці твої він та вона?
- Я й сам думаю, що ж воно означає... Тільки знаю, що слово "частка" я можу замінити словом "вона", а на усі частини мови разом можна сказати "вони".
- Так назви частин мови це іменники, тобто ти можеш заміняти іменники?
- Вихоить що так. До речі, зовуть мене займеник!
З цого часу іменник і займенник найкращі друзі, у скрутну хвилину заміняють один одного і навіть відповідають на одне писання - "хто?" або "що?".
Одного разу у світі частин мов іменник шукав собі друга, який завжди його зможе замінити. Звертається він до дієслова:
- Привіт, я шукаю друга, який зможе мене замінити. Хотів би ти їм стати?
- Я б міг тебе змусити виконувати якусь дію, але замінити навряд.
- Шкода. Бувай, гарного дня!
- І тобі!
Іде собі далі іменник, і чує, як хтось щось говорить:
- Яка красива, гарна, пречудова, незвичайна, дивовижна, захоплююча квітка. Вона прикрашає цей сонячний, яскравий, світлий, ясний день своею надзвичайною вродою.
Чує іменник і дивується, хто ж це може бути.
- Привіт, я іменник, а ти хто?
- Мені дуже радісно, що така цікава частина мови звернула на мене увагу. Я прикметник.
- Я шукаю друга, який би міг мене замінитию Я чув твою мову, вона така багата. Може саме ти претендуєш на цю роль?
- Я можу тебе описати безліччю чудових слів, але сумніва.сь, що зможу замінити.
Засмутився іменник. Він обійшов багато частин мови: і числівник, і прийменник, і навіть допоміжні частини. Але раптом Іменник почув чиюсь схвильовану мову:
- Він побіжав... А потім я побіжав... А потім вона як упаде, що аж вони похваталися за животи від реготу.
- Я заплутався! Хто побіжав, кто упав?
- Та все тут зрозуміло, що побіжав числівник, а упала частка. Та ну вас усих, ніхто мене не розуміє. Взагалі навіщо я такий з'явився, якщо ні на що не спроможний. Он він описує всіх, він розуміється на числах, а я даремний.
Зацікавився іменник і вирішив підійти.
- Привіт, я іменник, шукаю друга, який міг би мене замінити. А хто ти? Що ти можеш?
- Нічого особливого я не можу, тільки плутаю усих, бо усим вже огидно моє "він", "вона"...
- А що означають ці твої він та вона?
- Я й сам думаю, що ж воно означає... Тільки знаю, що слово "частка" я можу замінити словом "вона", а на усі частини мови разом можна сказати "вони".
- Так назви частин мови це іменники, тобто ти можеш заміняти іменники?
- Вихоить що так. До речі, зовуть мене займеник!
З цого часу іменник і займенник найкращі друзі, у скрутну хвилину заміняють один одного і навіть відповідають на одне писання - "хто?" або "що?".
Одного разу у світі частин мов іменник шукав собі друга, який завжди його зможе замінити. Звертається він до дієслова:
- Привіт, я шукаю друга, який зможе мене замінити. Хотів би ти їм стати?
- Я б міг тебе змусити виконувати якусь дію, але замінити навряд.
- Шкода. Бувай, гарного дня!
- І тобі!
Іде собі далі іменник, і чує, як хтось щось говорить:
- Яка красива, гарна, пречудова, незвичайна, дивовижна, захоплююча квітка. Вона прикрашає цей сонячний, яскравий, світлий, ясний день своею надзвичайною вродою.
Чує іменник і дивується, хто ж це може бути.
- Привіт, я іменник, а ти хто?
- Мені дуже радісно, що така цікава частина мови звернула на мене увагу. Я прикметник.
- Я шукаю друга, який би міг мене замінитию Я чув твою мову, вона така багата. Може саме ти претендуєш на цю роль?
- Я можу тебе описати безліччю чудових слів, але сумніва.сь, що зможу замінити.
Засмутився іменник. Він обійшов багато частин мови: і числівник, і прийменник, і навіть допоміжні частини. Але раптом Іменник почув чиюсь схвильовану мову:
- Він побіжав... А потім я побіжав... А потім вона як упаде, що аж вони похваталися за животи від реготу.
- Я заплутався! Хто побіжав, кто упав?
- Та все тут зрозуміло, що побіжав числівник, а упала частка. Та ну вас усих, ніхто мене не розуміє. Взагалі навіщо я такий з'явився, якщо ні на що не спроможний. Он він описує всіх, він розуміється на числах, а я даремний.
Зацікавився іменник і вирішив підійти.
- Привіт, я іменник, шукаю друга, який міг би мене замінити. А хто ти? Що ти можеш?
- Нічого особливого я не можу, тільки плутаю усих, бо усим вже огидно моє "він", "вона"...
- А що означають ці твої він та вона?
- Я й сам думаю, що ж воно означає... Тільки знаю, що слово "частка" я можу замінити словом "вона", а на усі частини мови разом можна сказати "вони".
- Так назви частин мови це іменники, тобто ти можеш заміняти іменники?
- Вихоить що так. До речі, зовуть мене займеник!
З цого часу іменник і займенник найкращі друзі, у скрутну хвилину заміняють один одного і навіть відповідають на одне писання - "хто?" або "що?".
Объяснение:
^^
Одного разу у світі частин мов іменник шукав собі друга, який завжди його зможе замінити. Звертається він до дієслова:
- Привіт, я шукаю друга, який зможе мене замінити. Хотів би ти їм стати?
- Я б міг тебе змусити виконувати якусь дію, але замінити навряд.
- Шкода. Бувай, гарного дня!
- І тобі!
Іде собі далі іменник, і чує, як хтось щось говорить:
- Яка красива, гарна, пречудова, незвичайна, дивовижна, захоплююча квітка. Вона прикрашає цей сонячний, яскравий, світлий, ясний день своею надзвичайною вродою.
Чує іменник і дивується, хто ж це може бути.
- Привіт, я іменник, а ти хто?
- Мені дуже радісно, що така цікава частина мови звернула на мене увагу. Я прикметник.
- Я шукаю друга, який би міг мене замінитию Я чув твою мову, вона така багата. Може саме ти претендуєш на цю роль?
- Я можу тебе описати безліччю чудових слів, але сумніва.сь, що зможу замінити.
Засмутився іменник. Він обійшов багато частин мови: і числівник, і прийменник, і навіть допоміжні частини. Але раптом Іменник почув чиюсь схвильовану мову:
- Він побіжав... А потім я побіжав... А потім вона як упаде, що аж вони похваталися за животи від реготу.
- Я заплутався! Хто побіжав, кто упав?
- Та все тут зрозуміло, що побіжав числівник, а упала частка. Та ну вас усих, ніхто мене не розуміє. Взагалі навіщо я такий з'явився, якщо ні на що не спроможний. Он він описує всіх, він розуміється на числах, а я даремний.
Зацікавився іменник і вирішив підійти.
- Привіт, я іменник, шукаю друга, який міг би мене замінити. А хто ти? Що ти можеш?
- Нічого особливого я не можу, тільки плутаю усих, бо усим вже огидно моє "він", "вона"...
- А що означають ці твої він та вона?
- Я й сам думаю, що ж воно означає... Тільки знаю, що слово "частка" я можу замінити словом "вона", а на усі частини мови разом можна сказати "вони".
- Так назви частин мови це іменники, тобто ти можеш заміняти іменники?
- Вихоить що так. До речі, зовуть мене займеник!
З цого часу іменник і займенник найкращі друзі, у скрутну хвилину заміняють один одного і навіть відповідають на одне писання - "хто?" або "що?".
Объяснение:
^^