Всі люди хоч раз,але держали пензлик,олівець,фломастер в руках.Багато хто з дитинства не випускає з рук пензлик,інші навіть не очікуючи пробуджують у собі талант до малювання.А деякі просто марнують життя,навіть не знаючи про свій талант.
В.М. Навроцький ще з дитинства малював заради забави,потім взявся за живопис просто випадково.
Після проведеної операції він,дивлячись у білу стелю,уявляв собі всілякі візерунки-від козацького бароко,до силуетів рідних краєвидів.Його уява діяла наче знеболююче,бо забирало його у другий світ картин.
Після одужання він додав сірим стінам лікарні фарб.Кожний куточок був розкрашений різними малюнками і візерунками.Василь почав пробувати різні види фарб,а згодом і взагалі сам почав їх варити.Згодом додавши до барвника вапно він винайшов своєрідну фарбу,яка сама по собі випромінювала колір.Таке могла створити тільки сама природа.
Глядачі,які розглядають його портрети,картини,довго милуються красою і унікальністю цих екземплярів.І ніхто не заперечить,що в нього справжній талант.Самобутній.Яскравий.
- Доброго ранку, мамо, тату. З Новим роком вас! - І тебе з Новим роком, Максику. - Я приготував вам подарунок. Ось цей мамі, а цей татусеві. - Яке гарне кольє, синку! Дякую. - Дорогесенька моя, я тобі приготував таке саме кольє. І робили його за моїм дизайном! - Татку, заспокойся. Ось, тримай. - Я приготувала такий самий годинник. - Ну, нічого страшного. - А чого почервонів? - Я хотів вас порадувати і подивився, що ви приготували один-одному. Таке ж саме й я подарував. - Синочку, найкращий подарунок для нас - твоя посмішка. - Я згоден з мамою. - А я думав... - Максимку, хоч би ти й нічого не приготував, ми б розлюбили би тебе. Ось, подивися, що ми приготувати. - Дякую, мамо. Дякую, тату.
Объяснение:
мистецтво у житті людини
Всі люди хоч раз,але держали пензлик,олівець,фломастер в руках.Багато хто з дитинства не випускає з рук пензлик,інші навіть не очікуючи пробуджують у собі талант до малювання.А деякі просто марнують життя,навіть не знаючи про свій талант.
В.М. Навроцький ще з дитинства малював заради забави,потім взявся за живопис просто випадково.
Після проведеної операції він,дивлячись у білу стелю,уявляв собі всілякі візерунки-від козацького бароко,до силуетів рідних краєвидів.Його уява діяла наче знеболююче,бо забирало його у другий світ картин.
Після одужання він додав сірим стінам лікарні фарб.Кожний куточок був розкрашений різними малюнками і візерунками.Василь почав пробувати різні види фарб,а згодом і взагалі сам почав їх варити.Згодом додавши до барвника вапно він винайшов своєрідну фарбу,яка сама по собі випромінювала колір.Таке могла створити тільки сама природа.
Глядачі,які розглядають його портрети,картини,довго милуються красою і унікальністю цих екземплярів.І ніхто не заперечить,що в нього справжній талант.Самобутній.Яскравий.
- І тебе з Новим роком, Максику.
- Я приготував вам подарунок. Ось цей мамі, а цей татусеві.
- Яке гарне кольє, синку! Дякую.
- Дорогесенька моя, я тобі приготував таке саме кольє. І робили його за моїм дизайном!
- Татку, заспокойся. Ось, тримай.
- Я приготувала такий самий годинник.
- Ну, нічого страшного.
- А чого почервонів?
- Я хотів вас порадувати і подивився, що ви приготували один-одному. Таке ж саме й я подарував.
- Синочку, найкращий подарунок для нас - твоя посмішка.
- Я згоден з мамою.
- А я думав...
- Максимку, хоч би ти й нічого не приготував, ми б розлюбили би тебе.
Ось, подивися, що ми приготувати.
- Дякую, мамо. Дякую, тату.