Кожен розуміє це по-своєму. Але є й спільна думка – це готовність завжди прийти на до віддати щось своє заради щастя інших, робити безкорисні вчинки. Неможливо самостійно навчитися бути милосердним. Це повинно прийти до людини із материнським молоком та впродовж усього життя формуватися. Якщо батьки не навчили дитину бути милосердною, то навряд чи вона стане такоюНа теперішній час милосердя стало чимось чужим та незнайомим. Практично не залишилось тих, хто зможе пожертвувати собою заради ння іншого. Люди перестали вірити у безкорисність та підтримку.Можна провести паралель між милосердям та помилуванням. Часто можна почути як люди просять Господа Бога про прощення гріхів. Ще частіше – про те, щоб він змилувався та подарував їм життя «без хмар». Але не слід забувати, що тільки з власного бажання можна відкрити душу іншій людині та подарувати їй надію на ння та помилування. Також слід розрізняти віру та заповіді господні, які самі по собі формують таку необхідну якість характеру, як милосердя та співчуття. Тому паростки доброти та безкорисності можна виростити лише там, де це сіють. В Біблії є розділи, що стимулюють тих, хто вірує, бути миролюбними та співчутливими.Наприклад, для мене основою милосердя є чесність, відданість та безкорисність. Ці поняття, у поєднанні між собою, зможуть дати людству надію на світле та «тверде» майбутнє. Майбутнє, в якому всі будуть впевнені у тому, що їх діти та онуки виростуть у безпеці та злагоді.Якщо згадувати минулі часи, то слід розказати, що були такі медичні працівники, які під час бойових дій абсолютно безкорисно лікували поранених. Їх ще називали сестрами милосердя. Таким чином, на цей час ми можемо на прикладі історичних подій мати чітку картину того, яким повинно бути справжнє милосердя.Інколи буває й таке, що через постійну нестабільність ситуації в країні, розбрат між владними структурами та простими людьми, про милосердя ніхто й згадувати не збирається. Бо там, де немає злагоди та присутня ненависть, немає місця доброті та безкорисності.Але не треба зовсім зневірюватись. Ми ще можемо стати добрими та милосердними, тільки необхідно побачити у собі цю тоненьку ниточку, що зв’язує нас із дитинством та приємними спогадами. Ми можемо стати на шлях справедливості та гуманізму, стати ближчими один до одного. Тільки одне прохання – не забувати, що всі ми люди і хочемо поваги, трохи співчуття та безкорисних вчинків.
