Вірність – одна з позитивних характеристик людини, яка особливо цінується у стосунках. Вона може бути у любовних та дружніх стосунках, між близькими людьми.
Міцні сімейні союзи та довга дружба тримається на вірності. На мою думку, вірність та довіра – це дві взаємопов’язані характеристики особистості. Вірна людина показує свою прив’язаність, повагу та любов. Ми часто довіряємо людям, заводимо з ними якісь стосунки, а потім відчуваємо зраду. На мою думку, вибір друга та коханої людини – це надзвичайно відповідальний крок у нашому житті. Ми можемо мати багато товаришів та знайомих, але друзів багато не може бути.Справжній друг – це вірна людина, яка прийде тобі на до в будь-який момент, яка підставить своє плече під важкий удар. Теза про те, що справжній друг перевіряється часом – не безпідставна. Протягом тривалого періоду твій псевдодруг може вдало маскуватись та грати гарну акторську роль, але у важкий для тебе час залишить у біді. В моєму житті були такі люди, тому я з обережністю ставлюсь до знайомства з ними. Я вважаю, що потрібно бути комунікабельним та товариським, але відкривати душу можна лише перевіреним людям. У мене була подруга, з якою я дружила довгий час. Я повірила їй, тому повністю довірила їй своє життя. Я познайомила її з усіма своїми близькими, увела у свій світ. Людина хитро маскувалась та зображала чудову дружбу, але виявилась гнилою зсередини. Після такого життєвого досвіду я зрозуміла, що до дружби потрібно ставитись обережно.
Зрада боляче б’є в серце і після цього важко знову починати довіряти людям. Але я рада, що в мене є подружка, з якою я знайома з першого класу. Ми пронесли свою дружбу через тривалий час та важкі перепони і до цього часу залишаємось найближчими друзями.
Ще одним яскравим прикладом вірності є домашні тварини. Це добрі істоти, які назавжди залишають прихильниками свого хазяїна. Особливо вірними тваринами є собаки. Вони завжди чекають на повернення свого господаря та з радістю зустрічають його. Мій песик дуже радіє, коли зустрічає мене на порозі дому.
Хазяїн – це найближча істота для тваринки, тому вона вірно служить йому. Людям потрібно також вірно ставитись до своїх домашній улюбленців та не залишати їх.
Дуже часто бездушні особи, награвшись, викидають свої тваринок, як якусь непотрібну річ. Ми відповідаємо за тих, кого приручили та несемо повну відповідальність за них. Це те ж саме, що викинути своє дитя на сміття. Треба бути відповідальними та вірними своїм близьким людям та домашнім тваринам – це є основою міцних стосунків.
Спілкування — справа непроста. Треба навчитися так спілкуватись, щоб люди, які знаходяться поруч із тобою, відчували необхідність Твоєї присутності. І я, і мої ровесники мало коли замислюються над тим, чому з деякими людьми нам приємно спілкуватись, а з деякими ні. Одні люди мають силу притяжіння, інші ні. А все це залежить від внутрішнього світу людини, її думок, її почуттів. Одні людські починання нас приваблюють, ми вважаємо їх корисними і благородними, намагаємося підтримати. І навіть слово краса розуміється по-іншому, бо не звертаєш уваги на зовнішність і на одяг, бачиш людину в іншому світлі, в якомусь внутрішньому горінні, і мимохіть проймаєшся симпатією і вдячністю, що такі люди існують. А людські вчинки... Як багато значать вони для оточуючих. Якщо б у людей була змога оцінювати власну поведінку, бачити себе стороннім оком — свою позу, рухи, чути свої слова та інтонації — це могло б бути величезним досягненням нашого життя. Бо людина, яка здійснює неетичний вчинок, стає в цей час потворною, а цього не хочеться нікому. Шкода, що на наших вулицях немає дзеркал для того, щоб люди могли дивитися на себе, могли бачити, коли вони привабливі, а коли ні. Усе це і є культурою поведінки, обумовленою не лише мораллю суспільства, а й мораллю кожного окремого представника. Навіть за наявності правової рівності ніколи не буде рівності фізичної. Цілком виправдано, коли представники сильної статі поступаються місцем у транспорті людям, слабшим фізично: жінкам, дітям, людям похилого віку. І немає потреби нагадувати про це людям вихованим. На превеликий жаль, вихованих людей не так багато. Тому і доводиться нагадувати суспільству про повагу до матері, до жінки, до дитини. Так виникають різні календарні дати, затверджені ЮНЕСКО або урядом певної країни. А хіба так важко бути вихованим? Хіба не буває прикро від нагадування про ввічливість? Скажу прямо, буває і прикро, і соромно. Соромно за безкультур'я, яке панує навколо. Достатньо послухати, як ми говоримо, якими рухами та інтонацією супроводжуємо брутальні слова. Іноді здається, що від молоді вимагають неможливого. Я не погоджуюсь із цим, бо все можливо за наявності власного бажання бути культурною людиною
Вірність – одна з позитивних характеристик людини, яка особливо цінується у стосунках. Вона може бути у любовних та дружніх стосунках, між близькими людьми.
Міцні сімейні союзи та довга дружба тримається на вірності. На мою думку, вірність та довіра – це дві взаємопов’язані характеристики особистості. Вірна людина показує свою прив’язаність, повагу та любов. Ми часто довіряємо людям, заводимо з ними якісь стосунки, а потім відчуваємо зраду. На мою думку, вибір друга та коханої людини – це надзвичайно відповідальний крок у нашому житті. Ми можемо мати багато товаришів та знайомих, але друзів багато не може бути.Справжній друг – це вірна людина, яка прийде тобі на до в будь-який момент, яка підставить своє плече під важкий удар. Теза про те, що справжній друг перевіряється часом – не безпідставна. Протягом тривалого періоду твій псевдодруг може вдало маскуватись та грати гарну акторську роль, але у важкий для тебе час залишить у біді. В моєму житті були такі люди, тому я з обережністю ставлюсь до знайомства з ними. Я вважаю, що потрібно бути комунікабельним та товариським, але відкривати душу можна лише перевіреним людям. У мене була подруга, з якою я дружила довгий час. Я повірила їй, тому повністю довірила їй своє життя. Я познайомила її з усіма своїми близькими, увела у свій світ. Людина хитро маскувалась та зображала чудову дружбу, але виявилась гнилою зсередини. Після такого життєвого досвіду я зрозуміла, що до дружби потрібно ставитись обережно.
Зрада боляче б’є в серце і після цього важко знову починати довіряти людям. Але я рада, що в мене є подружка, з якою я знайома з першого класу. Ми пронесли свою дружбу через тривалий час та важкі перепони і до цього часу залишаємось найближчими друзями.
Ще одним яскравим прикладом вірності є домашні тварини. Це добрі істоти, які назавжди залишають прихильниками свого хазяїна. Особливо вірними тваринами є собаки. Вони завжди чекають на повернення свого господаря та з радістю зустрічають його. Мій песик дуже радіє, коли зустрічає мене на порозі дому.
Хазяїн – це найближча істота для тваринки, тому вона вірно служить йому. Людям потрібно також вірно ставитись до своїх домашній улюбленців та не залишати їх.
Дуже часто бездушні особи, награвшись, викидають свої тваринок, як якусь непотрібну річ. Ми відповідаємо за тих, кого приручили та несемо повну відповідальність за них. Це те ж саме, що викинути своє дитя на сміття. Треба бути відповідальними та вірними своїм близьким людям та домашнім тваринам – це є основою міцних стосунків.
Объяснение:
І я, і мої ровесники мало коли замислюються над тим, чому з деякими людьми нам приємно спілкуватись, а з деякими ні. Одні люди мають силу притяжіння, інші ні. А все це залежить від внутрішнього світу людини, її думок, її почуттів. Одні людські починання нас приваблюють, ми вважаємо їх корисними і благородними, намагаємося підтримати. І навіть слово краса розуміється по-іншому, бо не звертаєш уваги на зовнішність і на одяг, бачиш людину в іншому світлі, в якомусь внутрішньому горінні, і мимохіть проймаєшся симпатією і вдячністю, що такі люди існують.
А людські вчинки... Як багато значать вони для оточуючих. Якщо б у людей була змога оцінювати власну поведінку, бачити себе стороннім оком — свою позу, рухи, чути свої слова та інтонації — це могло б бути величезним досягненням нашого життя. Бо людина, яка здійснює неетичний вчинок, стає в цей час потворною, а цього не хочеться нікому. Шкода, що на наших вулицях немає дзеркал для того, щоб люди могли дивитися на себе, могли бачити, коли вони привабливі, а коли ні.
Усе це і є культурою поведінки, обумовленою не лише мораллю суспільства, а й мораллю кожного окремого представника. Навіть за наявності правової рівності ніколи не буде рівності фізичної. Цілком виправдано, коли представники сильної статі поступаються місцем у транспорті людям, слабшим фізично: жінкам, дітям, людям похилого віку. І немає потреби нагадувати про це людям вихованим. На превеликий жаль, вихованих людей не так багато. Тому і доводиться нагадувати суспільству про повагу до матері, до жінки, до дитини. Так виникають різні календарні дати, затверджені ЮНЕСКО або урядом певної країни. А хіба так важко бути вихованим? Хіба не буває прикро від нагадування про ввічливість? Скажу прямо, буває і прикро, і соромно. Соромно за безкультур'я, яке панує навколо. Достатньо послухати, як ми говоримо, якими рухами та інтонацією супроводжуємо брутальні слова. Іноді здається, що від молоді вимагають неможливого. Я не погоджуюсь із цим, бо все можливо за наявності власного бажання бути культурною людиною