Вищий ступінь порівняння прикметників і прислівників в українській мові має дві форми: просту (синтетичну) й складену (аналітичну).
Проста форма утворюється від основи прикметника (прислівника) шляхом додання суфікса «-іш-» або «-ш-». Особливості чергування звуків:
· У першому разі (зі суфіксом «-іш-») основа залишається без змін: тугий — тугіший (туго — тугіше), різкий — різкіший (різко — різкіше), сухий — сухіший (сухо — сухіше
· У другому випадку (з використанням суфікса «-ш-») основа прикметника може зазнавати певних змін:
- Суфікси «-к-», «-ок-», «-ек-» випадають: солодкий — солодший (солодко — солодше), короткий — коротший, широкий — ширший.
- Приголосні «г», «з», «ж» разом із суфіксом -ш- утворюють звукосполучення «-жч-». Існує сім таких прикметників і стільки ж прислівників: важкий — важчий (важко — важче), тяжкий — тяжчий (тяжко — тяжче), близький — ближчий (близько — ближче), низький — нижчий, вузький — вужчий, дужий — дужчий, дорогий — дорожчий (дорого — дорожче). Ці зміни зберігаються і в похідних словах (дужчати, ближчати, подорожчання);
1. У двох прикметниках і двох прислівниках ці зміни не відбуваються: легкий — легший (легко — легше), довгий — довший (довго — довше);
2. Приголосний «с» разом із суфіксом -ш- зливається в звук «-щ-». Таких прикметників і прислівників три: високий — вищий (високо — вище), товстий — товщий (товсто — товще), красивий — кращий (красиво — краще). Паралельно з формами товщий, товще існують товстіший, товстіше. Звук «щ» зберігається і в похідних словах (покращити, потовщення);
3. Приголосні «т», «д» перед «-ш-» вимовляються як «ч», «дж», але на письмі ця зміна не відбивається: короткий — коротший [корочший], багатий — багатший[багачший], молодий — молодший [молоджший], гладкий — гладший [гладжший] (аналогічно й у прислівниках).
Основа прикметника і прислівника може залишатися без змін: м 'який —
м 'якший, дешевий — дешевший, здоровий — здоровший.
1. Пояснити лексичне значення слова (бажано за до словника). ремесло - дрібне виробництво за до примітивного знаряддя, для задоволення широких побутових потреб, господарського (раніше й військового) виряду, різного роду будівництва та частин його устаткування
2. Яке слово за походженням: власне українське чи запозичене. Запозичене.
3. Чи належить слово до активного словникового запасу (можливо, є застарілим або неологізмом). Застаріле (професія ,заняття ) 4. Пояснити, є слово загальновживаним чи обмеженим у вживанні (наприклад, діалектним, професійним словом або терміном). загальновживане - "Таємниці писемницького ремесла, або теслярське ремесло , народні ремесла" 5. Пояснити, до багатозначних чи однозначних слів воно належить. однозначне 6. Визначити, у прямому чи переносному значенні вжите слово. 7. Назвати його омоніми, синоніми, антоніми (якщо є). Синоніми- майстерність, справа, спеціальність професія
Високий-вищий
Вузький-вужчий
Тяжкий - тяжчий
Дужий дужчий
солодкий - солодший
швидкий - швидший
добрий - добріший
м`який – м`якший
близький - ближчий
легкий -легший
короткий - коротший
різкий – різкіший
Вищий ступінь порівняння прикметників і прислівників в українській мові має дві форми: просту (синтетичну) й складену (аналітичну).
Проста форма утворюється від основи прикметника (прислівника) шляхом додання суфікса «-іш-» або «-ш-». Особливості чергування звуків:
· У першому разі (зі суфіксом «-іш-») основа залишається без змін: тугий — тугіший (туго — тугіше), різкий — різкіший (різко — різкіше), сухий — сухіший (сухо — сухіше
· У другому випадку (з використанням суфікса «-ш-») основа прикметника може зазнавати певних змін:
- Суфікси «-к-», «-ок-», «-ек-» випадають: солодкий — солодший (солодко — солодше), короткий — коротший, широкий — ширший.
- Приголосні «г», «з», «ж» разом із суфіксом -ш- утворюють звукосполучення «-жч-». Існує сім таких прикметників і стільки ж прислівників: важкий — важчий (важко — важче), тяжкий — тяжчий (тяжко — тяжче), близький — ближчий (близько — ближче), низький — нижчий, вузький — вужчий, дужий — дужчий, дорогий — дорожчий (дорого — дорожче). Ці зміни зберігаються і в похідних словах (дужчати, ближчати, подорожчання);
1. У двох прикметниках і двох прислівниках ці зміни не відбуваються: легкий — легший (легко — легше), довгий — довший (довго — довше);
2. Приголосний «с» разом із суфіксом -ш- зливається в звук «-щ-». Таких прикметників і прислівників три: високий — вищий (високо — вище), товстий — товщий (товсто — товще), красивий — кращий (красиво — краще). Паралельно з формами товщий, товще існують товстіший, товстіше. Звук «щ» зберігається і в похідних словах (покращити, потовщення);
3. Приголосні «т», «д» перед «-ш-» вимовляються як «ч», «дж», але на письмі ця зміна не відбивається: короткий — коротший [корочший], багатий — багатший[багачший], молодий — молодший [молоджший], гладкий — гладший [гладжший] (аналогічно й у прислівниках).
Основа прикметника і прислівника може залишатися без змін: м 'який —
м 'якший, дешевий — дешевший, здоровий — здоровший.
2. Яке слово за походженням: власне українське чи запозичене. Запозичене.
3. Чи належить слово до активного словникового запасу (можливо, є застарілим або неологізмом). Застаріле (професія ,заняття )
4. Пояснити, є слово загальновживаним чи обмеженим у вживанні (наприклад, діалектним, професійним словом або терміном).
загальновживане - "Таємниці писемницького ремесла, або теслярське ремесло , народні ремесла"
5. Пояснити, до багатозначних чи однозначних слів воно належить. однозначне
6. Визначити, у прямому чи переносному значенні вжите слово.
7. Назвати його омоніми, синоніми, антоніми (якщо є). Синоніми- майстерність, справа, спеціальність професія