Це був весняний сонячний ранок. Братик розбудив мене раніше ніж зазвичай і запропонував піти мені у ліс по підсніжники. Сонечко світило вже яскравіше, ніж взимку, але не так яскраво, як влітку. Іван сказав, що це його улюблена пора року. На небі плавали хмари, віяв вітерець. Мені стало холодно і я закутався у свій довгий шарф. Коли ми дісталися лісу, там було ще холодніше. Там було трішки більше снігу, але він був ще біліший. Весна тільки прийшла і тому він ще не зник повністю. Ми зайшли ще глибше в ліс і там нам відкрилась ціла полянка біленьких квітів, які виглядали з-під снігу. В лісі було ще морозно, я здивувався, що ці квіти не бояться такого холоду. Температура була низькою, але я сподівався, що вона зростатиме дуже швидко і скоро тут з'являться ще сотні такий чудових квітів. Морозець щіпав щічки, ми швидко зібрали по букетику підсніжників і побігли додому грітися.
