- Привіт, Надю! - О ,привіт, дорогенька! Давно тебе не бачила! Ти де пропадала? - Я їздила за кордон, наче здавалося мені , що там інше життя...Але зрозуміла, що не може бути нічого кращого, нічого мілішого за нашу рідну Україну! - А мені не треба нікуди від'їзжати,щоб це зрозуміти! Я не можу собі уявити ані ранку, ані вечора без моеї ненькі України! Хіба можно прокинутися ї не почути запах рідної Землі...Хіба можливо засинати, не бачивши рідні зорі?! - О, Надію, це дійсно великі слова, бо ту біль, що переживає людина без батьківщини ,не можно навіть приглушити! - То добре, що ти це зрозуміла та повернулася, наша Україна це- велика ,могутня , сама дивовижна країна!
- О ,привіт, дорогенька! Давно тебе не бачила! Ти де пропадала?
- Я їздила за кордон, наче здавалося мені , що там інше життя...Але зрозуміла, що не може бути нічого кращого, нічого мілішого за нашу рідну Україну!
- А мені не треба нікуди від'їзжати,щоб це зрозуміти! Я не можу собі уявити ані ранку, ані вечора без моеї ненькі України! Хіба можно прокинутися ї не почути запах рідної Землі...Хіба можливо засинати, не бачивши рідні зорі?!
- О, Надію, це дійсно великі слова, бо ту біль, що переживає людина без батьківщини ,не можно навіть приглушити!
- То добре, що ти це зрозуміла та повернулася, наша Україна це- велика ,могутня , сама дивовижна країна!
Р.в. - дев'яноста чотирьох, шестисот сорока трьох
Д.в. - дев'яноста чотирьом, шестистам сорока трьом
З.в. - дев'яносто чотири, шістсот сорок три
О.в. - дев'яноста чотирма, шістьмастами (шістьомастами) сорока трьома
М.в. - (на) дев'яноста чотирьох, (на) шестистах сорока трьох
Н.в. - тисяча дев'ятсот сорок п'ять
Р.в. - тисячі дев'ятисот сорока п'яти (п'ятьох)
Д.в. - тисячі дев'ятистам сорока п'яти (п'ятьом)
З.в. - тисячу дев'ятсот сорок п'ять
О.в. - тисячею дев'ятьмастами сорока п'ятьма (п'ятьома)
М.в. - (на) тисячі дев'ятистах сорока п'яти (п'ятьох)