Живий куточок Твір-описВлітку багато дітей гостять у своїх родичів: хто в селі, хто в іншому місті. Я часто відвідую свою тітку, і цього літа я гостила у неї близько місяця. Дні тягнулися поволі і одноманітно, здавалося, що жара долатиме нас вічно. Але один день у мене залишився в пам’яті. Моя подруга Олена запропонувала сходити в Палац для дітей і подивитися «Живий куточок». В порівнянні із задушливими вулицями міста Палац для дітей здався нам раєм. Перше, що я побачила, – це акваріуми з незвичайно красивими рибками. їх різноколірна луска переливалася всіма барвами веселки.Рибки підпливали до скла і дивилися на нас, беззвучно відкриваючи роти, потім раптом різко спливали в глиб акваріума, витончено виляючи хвостами і плавниками. Краса рибок, їх плавні рухи привели мене в стан спокою і утихомиреності. Але тут мій погляд впав на крокодила. Його очі здалися мені сумними. Ми з подругою пішли далі. У іншій кімнаті були різні тварини і птахи. Крупна і різноколірна папуга щось обурено кричав при наближенні людей. Тут же була мавпа, яку теж турбувало наближення людей, вона голосно кричала. Решта мешканців куточка спокійно реагувала на нас. Товстенькі морські свинки крихітні хом’яки давалися в руки, їм подобалося, коли їх гладили. Ми вийшли з Палацу для дітей, і день здався мені не таким нудним. Спілкування з тваринами принесло велике задоволення. Відчуття спокою і втихомиреності не покидало мене весь день. І досі я часто згадую свої відвідини «Живого куточка».
Я не вірю в щасливе життя. Безглуздя все це! Ну в кого воно буває? Не знаю ні однієї людини з таким визначенням власного перебування на земній поверхні. Але я вірю в мить щастя. Швидкоплинну мить. В якій є все, що бажаєш. Така собі цілісність і повнота всіх мрій і найкращих уявлень. Всесвітня любов – улюблена робота, щирі друзі та, що взагалі в голові не вкладається, кохана людина. Ну і щось типу крутої тачки, або двоповерхового будинку. Та ще багато маленьких щастячок типу квитка з шістьма сімками, або крутих чобіт на шнурках. Отака от мить щастя. І навіть вона трапляється не кожному. Але я мрію про неї. Встигнути відчути щось подібне і потім згадувати решту життя. Писати про це світлі розповіді або вірші. І казати тим, хто значно молодший щось типу: життя не суцільна фігня. В ньому трапляється мить щастя.
Я не вірю в щасливе життя. Безглуздя все це! Ну в кого воно буває? Не знаю ні однієї людини з таким визначенням власного перебування на земній поверхні. Але я вірю в мить щастя. Швидкоплинну мить. В якій є все, що бажаєш. Така собі цілісність і повнота всіх мрій і найкращих уявлень. Всесвітня любов – улюблена робота, щирі друзі та, що взагалі в голові не вкладається, кохана людина. Ну і щось типу крутої тачки, або двоповерхового будинку. Та ще багато маленьких щастячок типу квитка з шістьма сімками, або крутих чобіт на шнурках. Отака от мить щастя. І навіть вона трапляється не кожному. Але я мрію про неї. Встигнути відчути щось подібне і потім згадувати решту життя. Писати про це світлі розповіді або вірші. І казати тим, хто значно молодший щось типу: життя не суцільна фігня. В ньому трапляється мить щастя.