Початок свят усіх - це є Різдво,
Бо якби Бог у плоті не родився,
Про Богоявлення б не знав ніхто,
А це тому, що Він би не хрестився.
І не страждав за нас би на хресті,
Не дарував би свято Воскресіння,
З надією ння у Христі,
І не чекав би нас по Вознесінні.
І Дух Святий на нас би не зійшов,
У день по Воскресінні п’ятдесятий,
Він як звичайний день, для всіх би йшов,
Також і Трійці, ми не знали б свята.
То ж саме цим, все почалося днем,
Знов хочеться все в ньому пригадати,
Коли в юдейське місто Віфлеєм,
Прийшли Марія й Йосип записатись.
Там місця у заїзді не знайшлось,
Що змусило відправитись до стайні,
Де їй родити сина довелось,
Бо кращих не було на те обставин.
А вже Господній Ангел їм звістив,
Тим пастухам,що поруч вартували,
Велику радість всім благовістив,
Що народився Той, Кого чекали.
Почули ще в великому страху:
«Дитину, в місті знайдете Давида»,
І ще ознаку Ангел дав таку:
«У яслах Він лежатиме сповитий».
Прийшовши вони все розповіли,
Подія ця всіх дуже здивувала.
Марії ж на серце слова лягли,
Вона над ними довго розважала.
Отримав світ в Христі!
Небесне військо виникло раптово,
Хвалити Бога, що на висоті,
Мир на землі і в людях добру волю.
На сході враз, зійшла нова зоря,
І мудреці, що вміли толкувати,
Народження юдейського царя,
В її появі мали розпізнати.
Вони йому вклонитися пішли,
Зоря вела їх, потім зупинилась.
Зрадівши, в дім з дитятком увійшли,
Дари принесли й низько поклонились.
Не випадково склались ті дари,
Із ладану, та золота і смирни,
Два перших, - як священику й царю,
А смирна - це для смертної людини.
Від мудреців як Ірод те зачув,
Що ті шукають тут царя нового,
За свою владу, сильний страх відчув,
І вдарився до наміру він злого.
Та Ангел Йосипу вві сні сказав,
Щоб брав дитятко і тікав в Єгипет,
І там до свого часу залишавсь,
Бо він дитя шукає погубити.
І повбивати Ірод наказав,
Усіх дітей, від двох років і менше,
Серед людей померлих за Христа,
Були це мученики самі перші.
Відома ця історія усім,
І вже давно, це календарне Свято,
Але важливо те передусім,
Що нами в своє серце з неї взято.
Чи народився в ньому твій Ісус?
І як багато місця там займає?
Серед життєвих цінностей, й спокус,
Чи Він на задній план не відступає?
Зворушлива історія Різдва.
А чи ти далі шлях Його простежив,
Що до Голгофського привів хреста,
Де постраждав Він також і за тебе?
Ти викупну ту жертву оцінив?
Чи відвернувся байдуже від неї?
А те, чому Він мудро нас навчив,
Хіба не править долею твоєю?
Перед очима бачу стайню ту,
Стоїть зоря над яслами Ісуса,
В думках за мудрецями увійду
І крізь сторіччя низько поклонюся.
Амінь.
Подробнее здесь: http://m.hristianskie-stihi.com/news/svyato-rizdva/
Початок свят усіх - це є Різдво,
Бо якби Бог у плоті не родився,
Про Богоявлення б не знав ніхто,
А це тому, що Він би не хрестився.
І не страждав за нас би на хресті,
Не дарував би свято Воскресіння,
З надією ння у Христі,
І не чекав би нас по Вознесінні.
І Дух Святий на нас би не зійшов,
У день по Воскресінні п’ятдесятий,
Він як звичайний день, для всіх би йшов,
Також і Трійці, ми не знали б свята.
То ж саме цим, все почалося днем,
Знов хочеться все в ньому пригадати,
Коли в юдейське місто Віфлеєм,
Прийшли Марія й Йосип записатись.
Там місця у заїзді не знайшлось,
Що змусило відправитись до стайні,
Де їй родити сина довелось,
Бо кращих не було на те обставин.
А вже Господній Ангел їм звістив,
Тим пастухам,що поруч вартували,
Велику радість всім благовістив,
Що народився Той, Кого чекали.
Почули ще в великому страху:
«Дитину, в місті знайдете Давида»,
І ще ознаку Ангел дав таку:
«У яслах Він лежатиме сповитий».
Прийшовши вони все розповіли,
Подія ця всіх дуже здивувала.
Марії ж на серце слова лягли,
Вона над ними довго розважала.
Отримав світ в Христі!
Небесне військо виникло раптово,
Хвалити Бога, що на висоті,
Мир на землі і в людях добру волю.
На сході враз, зійшла нова зоря,
І мудреці, що вміли толкувати,
Народження юдейського царя,
В її появі мали розпізнати.
Вони йому вклонитися пішли,
Зоря вела їх, потім зупинилась.
Зрадівши, в дім з дитятком увійшли,
Дари принесли й низько поклонились.
Не випадково склались ті дари,
Із ладану, та золота і смирни,
Два перших, - як священику й царю,
А смирна - це для смертної людини.
Від мудреців як Ірод те зачув,
Що ті шукають тут царя нового,
За свою владу, сильний страх відчув,
І вдарився до наміру він злого.
Та Ангел Йосипу вві сні сказав,
Щоб брав дитятко і тікав в Єгипет,
І там до свого часу залишавсь,
Бо він дитя шукає погубити.
І повбивати Ірод наказав,
Усіх дітей, від двох років і менше,
Серед людей померлих за Христа,
Були це мученики самі перші.
Відома ця історія усім,
І вже давно, це календарне Свято,
Але важливо те передусім,
Що нами в своє серце з неї взято.
Чи народився в ньому твій Ісус?
І як багато місця там займає?
Серед життєвих цінностей, й спокус,
Чи Він на задній план не відступає?
Зворушлива історія Різдва.
А чи ти далі шлях Його простежив,
Що до Голгофського привів хреста,
Де постраждав Він також і за тебе?
Ти викупну ту жертву оцінив?
Чи відвернувся байдуже від неї?
А те, чому Він мудро нас навчив,
Хіба не править долею твоєю?
Перед очима бачу стайню ту,
Стоїть зоря над яслами Ісуса,
В думках за мудрецями увійду
І крізь сторіччя низько поклонюся.
Амінь.
Подробнее здесь: http://m.hristianskie-stihi.com/news/svyato-rizdva/