напевно кожне місто мае символ духовного життя. Місце , в яке душа повертається знову і знову. Місце, де можна поспілкуватися зі Всевишнім, поділитися своїм горем і радістю , смутком і перемогами.
Святині досі вражають величність та розкішшю . Окрасою ношої столиці по праву вважається Софіївський собор. Скільки всього побачив храм на своєму віку. Саме тут відбувалися наівідзначніші подіі у становленні державності України.
Та справжньою перлиною заповідника Софія Київська залишається дзвіниця – пам'ятка козацького бароко. Деревяна чотириярусна споруда, збудована за Петра Могили, отримала чимало випробувань на свою долю: пожежу, обвали, блискавку. Сьогодні складно в це повірити ігаючи за такою красою. Тепер вже не дерев'яні, а цегляні стіни височіють на подвір'ї храму.
МОЙ ТОВАРИЩ. Говорят, что лицо - зеркало души человека. И это, в самом деле, так. Я убеждаюсь в этом, когда смотрю на своего товарища. Его радушное открытое лицо всегда излучает какую-то доброжелательность. На вид он обычный мальчик. Лицо продолговатое, худое, загорелое на солнце. Высокий лоб, сверху к которому легенько прилегает зачесанный набок коротко подстриженный густой черный волос. Нос прямой. Широкие черные брови разлетаются на переносице, будто в полете птичьи крылья. Из-под них смотрят большие круглые, как туманное небо, глаза. Взгляд их умный, добродушный, прямой и откровенный, как у каждого честного человека. И хватит какой-то даже наименьшей несправедливости, как взгляд резко меняется. Глаза становятся гневными и пронзительными. Товарищ мой среднего роста, широкий в плечах, сильный, ловкий, выносливый, так как постоянно занимается спортом.
напевно кожне місто мае символ духовного життя. Місце , в яке душа повертається знову і знову. Місце, де можна поспілкуватися зі Всевишнім, поділитися своїм горем і радістю , смутком і перемогами.
Святині досі вражають величність та розкішшю . Окрасою ношої столиці по праву вважається Софіївський собор. Скільки всього побачив храм на своєму віку. Саме тут відбувалися наівідзначніші подіі у становленні державності України.
Та справжньою перлиною заповідника Софія Київська залишається дзвіниця – пам'ятка козацького бароко. Деревяна чотириярусна споруда, збудована за Петра Могили, отримала чимало випробувань на свою долю: пожежу, обвали, блискавку. Сьогодні складно в це повірити ігаючи за такою красою. Тепер вже не дерев'яні, а цегляні стіни височіють на подвір'ї храму.