Я дуже люблю читати. Мені подобається переживати пригоди кожного героя, переноситися в часі й просторі. Завжди цікаво порівнювати свої думки з думкою автора, придумувати, як би ти надійшов на місці героя Перша книжка, що я прочитала сама, був збірник російських народних казок. Чарівний мир, де живуть Змії-Гориничи, Василиси Прекрасні й Ивани-Царевичі, де звірі розмовляють, а в лісі можна побачити лісовика й наткнутися на хатинку Баби-Яги, не міг мені не сподобатися И дотепер я найбільше люблю казки, все чарівне й незвичайне. Краща ж казка, як мені здається, це книга Льюиса Керролла «Аліса в Країні Чудес». Крім того, мені подобається знайомитися з людьми за до книг, переймати життєвий досвід письменників, їхнє знання людей, які вони вкладають у свої добутки, бачити далекі часи й країни очами тих, хто жив у ту епоху. Ніщо не здатне замінити книгу: ні краща у світі театральна постановка, ні фільм талантливейшего режисера Моє покоління не вміє читати. Природно, я не маю на увазі вміння складати букви в склади, а склади – у слова. Ні, мовлення зовсім про іншому: ми не вміємо одержувати задоволення від книги, співпереживати героям, цінувати талант письменника і його майстерність володіння словом. Диск із голлівудським бойовиком або новою комп’ютерною грою значить для будь-якого одиннадцатиклассника набагато більше, ніж все зібрання творів Достоєвського, і виключень із цього правила, на жаль, дуже небагато. Це ставиться не тільки до мого покоління: поступово зникати культура читання початку вже давно. Можливо, це відбувається тому, що в останні десятиліття життя стало набагато динамичнее й у людей бракує часу на читання. Крім того, книзі складно суперничати з постійно, що з’являються новинками, кіно, можливостями Інтернету, комп’ютерними іграми. Поступово класична література стає доступної відносно невеликій кількості людей, які здатні зрозуміти й оцінити пропоновані нею скарбу
