Кожна людина з'являється на світ малою дитиною, яка росте і дорослішає. Ростуть всі приблизно з однаковою швидкістю, але дорослішають в різний час. Кожен з нас, напевно, міг гати, що підліток може вести себе більш по-дорослому, ніж хтось набагато старший за нього. Так чим же виміряти ступінь дорослості людини?
На мій погляд, дорослість людини і її вік хоча і пов'язані між собою, але не завжди. Тому я вважаю, що дорослість людини вимірюється її здатністю брати на себе відповідальність за себе та за інших. Доросла людина знає, що таке "треба", і що її "хочу" не завжди задовільняється. Доросла людина усвідомлює, що є речі, які робити треба, навіть коли не хочеться, бо від цього залежить, наприклад, добробут сім'ї. Далеко не кожен дорослий ходить на роботу з задоволенням - звісно, що якщо б був вибір, багато хто надав би перевагу відпочинку, подорожам, тощо. Але доросла людина усвідомлює, що треба працювати, щоб утримувати себе та сім'ю, якщо вона є. Тому я назову дорослою людиною підлітка, що кожного ранку вигулює свого собаку, допомагає по дому, а влітку підробляє, щоб до батькам. А телепень, якому вже за двадцять, але він не працює і не вчиться, живе за рахунок своїх батьків - не є дорослою людиною, як на мене.
Таким чином, "вирости" і "подорослішати" - це різні речі. На мій погляд, дорослою людина стає тоді, коли веде себе по-дорослому, тобто бере на себе відповідальність.
Українська народна пісенність – дорогоцінне надбання народу, нев'януча окраса його духовної культури.З давніх-давен, з прадавньої історії український народ має славу народу дуже музичного. Українська пісня, здобула для себе визнання в цілому світі. Наші ансамблі та хори отримували неодноразово найвищі місця на світових конкурсах та змаганнях. Наприклад, подорож української капели, з хоровим співом у 1919 та наступних роках по Європі та Америці була загальним тріумфом слов'янських хорів звичайно за українцями була визнана першість.Один з перших збирачів народної пісні М. Максимович зазначав, що в українських піснях звучить душа українського народу і нерідко – його істинна історія. Високу оцінку нашій пісенності дали сотні діячів культури різних народів. Наприклад, Лев Толстой таку глибоку й містку оцінку нашій національній скарбниці: „Ніякий інший народ не виявив себе в піснях так яскраво й гарно, як народ український". „Щасливі ви, народилися серед народу з багатою душею, народу, що вміє так відчувати свої радощі і так чудово виливати свої думи, свої мрії, свої чуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нічого жахатись за свою будучність. Його час не за горами. Вірите чи ні, що ні одного народу простих пісень я не люблю так, як вашого. Під їх музику я душею спочиваю. Стільки в них краси і грації, стільки дужого, молодого чуття й сили".Українські селяни, співаючи без усякої науки, керуючись вродженою музичністю, ніколи не співають в унісон, а зразу розбиваються на різні голоси і кожен веде свою партію. Український церковний спів є, мабуть, одним із кращих у світі зі своїми стародавніми розспівами й найновішими композиціями майстрів церковного співу, всесвітньо відомих композиторів.В українській пісні, як частині фольклору, втілені світоглядно-соціальні й естетико-художні переконання українців. І як частина фольклору вона має усі властиві йому ознаки: усність передачі й існування в устах носіїв, анонімність і колективність творення і побутування, імпровізаційність, варіативність, функціонування за законами усної традиції і притаманний усім видам первісного мистецтва синкретизм.
На мій погляд, дорослість людини і її вік хоча і пов'язані між собою, але не завжди. Тому я вважаю, що дорослість людини вимірюється її здатністю брати на себе відповідальність за себе та за інших. Доросла людина знає, що таке "треба", і що її "хочу" не завжди задовільняється. Доросла людина усвідомлює, що є речі, які робити треба, навіть коли не хочеться, бо від цього залежить, наприклад, добробут сім'ї. Далеко не кожен дорослий ходить на роботу з задоволенням - звісно, що якщо б був вибір, багато хто надав би перевагу відпочинку, подорожам, тощо. Але доросла людина усвідомлює, що треба працювати, щоб утримувати себе та сім'ю, якщо вона є. Тому я назову дорослою людиною підлітка, що кожного ранку вигулює свого собаку, допомагає по дому, а влітку підробляє, щоб до батькам. А телепень, якому вже за двадцять, але він не працює і не вчиться, живе за рахунок своїх батьків - не є дорослою людиною, як на мене.
Таким чином, "вирости" і "подорослішати" - це різні речі. На мій погляд, дорослою людина стає тоді, коли веде себе по-дорослому, тобто бере на себе відповідальність.