Після довгого зимового сну прокинулася чарівна природа. І я зрозуміла, що весна прийшла в мій рідний край.
Повітря стало таке тепле. Небо одягнуло блакитне платтячко. А на ньому золота корона-сонце. І його блискучі промені оживили все: землю, дерева, кущі. На деревах з'явилося зелене листячко. На землі буяє свіжа трава. У лісі прокинулися звірі від довгого відпочинку. Розтанув сніг, лід, на землі з'явилися перші підсніжники.В гаю було чути спів солов'їв та інших птахів.
Я гадаю, що весна дійсно чарівниця. Начарувала таку гарну красу! Особливо квіти - підсніжники.
Ми відповідаємо за тих, кого приручили, або іншими словами тих, кого тим чи іншим прив"язали до себе, без їх вибору, без їх бажання. Юрко хотів приручити каченят - тобто він став, сам того не усвідомлюючи, відповідальний за їх життя, а життя будь-якої істоти безцінне. Він грався ними, як іграшками, позбавленими душі, а насправді його душа була пуста. Тося - милосердне дитя - здається зрозуміла це, вона сама хотіла бути на місці каченят, прийняти їх страждання на себе. Вона врятувала їх ціною дружби. Та чи справжня дружба могла критись за темним серцем хлопчика? Кожен побачить у цьому свій бік. Може для когось інші - маріонетки, а приручине серце - лялька.
Після довгого зимового сну прокинулася чарівна природа. І я зрозуміла, що весна прийшла в мій рідний край.
Повітря стало таке тепле. Небо одягнуло блакитне платтячко. А на ньому золота корона-сонце. І його блискучі промені оживили все: землю, дерева, кущі. На деревах з'явилося зелене листячко. На землі буяє свіжа трава. У лісі прокинулися звірі від довгого відпочинку. Розтанув сніг, лід, на землі з'явилися перші підсніжники.В гаю було чути спів солов'їв та інших птахів.
Я гадаю, що весна дійсно чарівниця. Начарувала таку гарну красу! Особливо квіти - підсніжники.
Ми відповідаємо за тих, кого приручили, або іншими словами тих, кого тим чи іншим прив"язали до себе, без їх вибору, без їх бажання. Юрко хотів приручити каченят - тобто він став, сам того не усвідомлюючи, відповідальний за їх життя, а життя будь-якої істоти безцінне. Він грався ними, як іграшками, позбавленими душі, а насправді його душа була пуста. Тося - милосердне дитя - здається зрозуміла це, вона сама хотіла бути на місці каченят, прийняти їх страждання на себе. Вона врятувала їх ціною дружби. Та чи справжня дружба могла критись за темним серцем хлопчика? Кожен побачить у цьому свій бік. Може для когось інші - маріонетки, а приручине серце - лялька.