Судома раптово скрутила м’язи, і хвилі зімкнулися над головою. Вода немилосердно тягнула на дно... Допоки відпочиваючі на пляжі зрозуміли, що трапилося лихо, минуло немало дорогоцінних хвилин. Кинулися до потопаючого надто пізно. Прибула рятувальна служба теж не змогла нічого вдіяти — на глибину 10 метрів можуть пірнати хіба водолази. Врятувати життя п’ятнадцятирічного хлопчика не вдалося...
Трагедії, подібні цій на озері Вербному минулими вихідними, повторилися днями ще двічі — на пляжах Десенки та Довбички. Взагалі з початку року у столичних водоймах потонули 18 чоловік (у Київській області — 11). З них — троє дітей. Правда, за перше півріччя минулого року ця цифра сягала 20, та все ж...
Вода підступна. Приміром, на пляжах Дитячому та Венеція — швидка течія. Під мостами часто бувають водоверті. “Бетонні” береги дуже слизькі, не довго впасти і втопитися навіть на мілині. На нерівне дно чи так звані ями натрапляв, мабуть, кожен плавець: щойно була глибина метрів три, аж раптом дно “обривається”. Температура води різко знижується. Саме тоді найчастіше хапають судоми. Ще може “скрутити” від перевтоми, коли не розрахував свої сили. А от переконання, що “ноги віднімає” від переляку — якраз міф.
Наше тіло, стверджують фахівці, практично потонути не може. На дно йдуть, власне, тому, що починають борсатися. І чим вище людина намагається висунутися з води, тим більше та її затягує. Тож хапається за все, що потрапляє під руку, “мертвою” хваткою. Тому й кажуть, що до потопаючого краще підпливати ззаду. Коли ж доводиться рятуватися самотужки, головне не панікувати. Намагайтеся розслабитися, лягти на хвилі і набрати у легені побільше повітря: вода сама підтримуватиме вас на поверхні, як надувну кулю. Хапають судоми — ущипніть себе за те місце, яке “крутить”, або вколіть — теж ефективний метод. Головне не розгубитися і мати на купальнику маленьку шпильку. І ще кричіть, кличте на до
— До речі, потопаючі майже ніколи цього не роблять, чи то від страху, чи сподіваються впоратися самотужки,— ділиться керівник державного комунального підприємства “Плесо” Микола Щепець.— Тому, буває, поки не пішов на дно, ніхто й не думав рятувати. Хоч у Києві є кому: щодня з ранку до вечора на офіційних пляжах чергують патрульні служби. Маємо тринадцять рятувальних станцій (остання формально вважається чотирнадцятою — люди відмовляються плавати під нещасливим номером). Торік закупили швидкісні катери, які мало не за півхвилини (більше як удвічі швидше, ніж старі шлюпки) добираються у протилежний кінець такого озера, як Вербне. А “воскресити” людину можна, навіть коли вона пробула під водою до п’яти хвилин.
Найчастіше гинуть через власну необачність, чи коли, не знаючи броду, лізуть у воду (йдеться про непристосовані для купання місця). Хороші плавці топляться через самовпевненість: купаються “під градусом” (близько сімдесяти відсотків загиблих), “на спір” перепливають ріки. Тому група ризику — чоловіки віком 30—45 років.
Судома раптово скрутила м’язи, і хвилі зімкнулися над головою. Вода немилосердно тягнула на дно... Допоки відпочиваючі на пляжі зрозуміли, що трапилося лихо, минуло немало дорогоцінних хвилин. Кинулися до потопаючого надто пізно. Прибула рятувальна служба теж не змогла нічого вдіяти — на глибину 10 метрів можуть пірнати хіба водолази. Врятувати життя п’ятнадцятирічного хлопчика не вдалося...
Трагедії, подібні цій на озері Вербному минулими вихідними, повторилися днями ще двічі — на пляжах Десенки та Довбички. Взагалі з початку року у столичних водоймах потонули 18 чоловік (у Київській області — 11). З них — троє дітей. Правда, за перше півріччя минулого року ця цифра сягала 20, та все ж...
Вода підступна. Приміром, на пляжах Дитячому та Венеція — швидка течія. Під мостами часто бувають водоверті. “Бетонні” береги дуже слизькі, не довго впасти і втопитися навіть на мілині. На нерівне дно чи так звані ями натрапляв, мабуть, кожен плавець: щойно була глибина метрів три, аж раптом дно “обривається”. Температура води різко знижується. Саме тоді найчастіше хапають судоми. Ще може “скрутити” від перевтоми, коли не розрахував свої сили. А от переконання, що “ноги віднімає” від переляку — якраз міф.
Наше тіло, стверджують фахівці, практично потонути не може. На дно йдуть, власне, тому, що починають борсатися. І чим вище людина намагається висунутися з води, тим більше та її затягує. Тож хапається за все, що потрапляє під руку, “мертвою” хваткою. Тому й кажуть, що до потопаючого краще підпливати ззаду. Коли ж доводиться рятуватися самотужки, головне не панікувати. Намагайтеся розслабитися, лягти на хвилі і набрати у легені побільше повітря: вода сама підтримуватиме вас на поверхні, як надувну кулю. Хапають судоми — ущипніть себе за те місце, яке “крутить”, або вколіть — теж ефективний метод. Головне не розгубитися і мати на купальнику маленьку шпильку. І ще кричіть, кличте на до
— До речі, потопаючі майже ніколи цього не роблять, чи то від страху, чи сподіваються впоратися самотужки,— ділиться керівник державного комунального підприємства “Плесо” Микола Щепець.— Тому, буває, поки не пішов на дно, ніхто й не думав рятувати. Хоч у Києві є кому: щодня з ранку до вечора на офіційних пляжах чергують патрульні служби. Маємо тринадцять рятувальних станцій (остання формально вважається чотирнадцятою — люди відмовляються плавати під нещасливим номером). Торік закупили швидкісні катери, які мало не за півхвилини (більше як удвічі швидше, ніж старі шлюпки) добираються у протилежний кінець такого озера, як Вербне. А “воскресити” людину можна, навіть коли вона пробула під водою до п’яти хвилин.
Найчастіше гинуть через власну необачність, чи коли, не знаючи броду, лізуть у воду (йдеться про непристосовані для купання місця). Хороші плавці топляться через самовпевненість: купаються “під градусом” (близько сімдесяти відсотків загиблих), “на спір” перепливають ріки. Тому група ризику — чоловіки віком 30—45 років.