твір обсягом 2 сторінки,по роману дорогою ціною, на теми:

-карпенко-карий-майстер сатиричного твору

-згубна влада грошей над людиною

-краса глибокого почуття кохання у творі м.коцюбинського

-моральний вибір героїні твору м.коцюбинського дорогою ціною

Я люблю красуню осінь. Вона розкидає по земілі ніжне , легеньке і теплі листочки . Я люблю осіні дні і найбільше чисте ппозоре повітря . На мою думку осінь трішки холодна . Отже мені не дужа ця порироку подобається ця порироку але я дуже льюблю в цій порироці проміня ласкавого сонця . Я не дуже люблю осіній вітерець но люблю її листочки . Я дуже предуже люблю бабене літо . І я ще помітила коли йшла з мамою до магазину біле павутиня і так було красиво бо вона навпроти синього неба . Я коли йшла до школи полюбляла погратия пожовклим литям коло білого тумана . Якаж красива ця ріщнокольорова осінь .

Зачин: 
За давніх-давен, як свинки співали пісень, а мавпи тютюн жували, а кури його клювали, а качки: «Кряк-кряк» примовляли,— якось усі птахи попросили сороку:
— Навчи нас, як вити гніздо.
Бо всім відомо, що сорока — майстер вити гнізда. Зібрала вона всіх птахів і почала вчити. Спершу принесла грязюки і зліпила кругленький млинець.

Основна частина:
—    Я вже знаю, як його робити,— сказала сова і полетіла геть. Ось чому сови не навчилися робити кращих гнізд.
Після цього сорока взяла кілька хворостинок і сплела з них кругленький обідок.
—    І я так зумію,— сказав горобець і полетів собі. Відтоді горобці в'ють свої гнізда з хворостинок, хоч і роблять це абияк.
Потім сорока назбирала пуху та пір'я і вистелила гніздо.
—    Оце мені подобається! — вигукнув шпак і полетів геть. Ось чому в шпаків так м'якенько вистелені гнізда.
Тим часом сорока робила своє. А нетерплячі птахи один за одним відлітали геть.
Зрештою залишилася біля сороки сама тільки горлиця. А їй не вистачало ні глузду, ні тями чогось навчитися. Сидить і туркоче-торочить щось своє:
—    Тягни три трісочки, тягни три-и. Сорока саме клала прутик. Почула, що туркоче горлиця, і каже:
—    Не трісочки, а прутики, і не три, а й одного досить.
Горлиця ж торочить своє. Нарешті озирнулася сорока і побачила, що біля неї немає нікого, крім  недотепи  горлиці.