Прокидаючись вранці, ми виглядаємо у вікно, щоб подивитися, яка погода. Залежно від пори року, ми звертаємо увагу на природні явища: чи світить сонце, йде дощ або сніг. Нас цікавить, яка температура повітря, для того щоб правильно вдягнутися.
У багатьох людей під віконцем ростуть дерева, чагарники, квіти — іноді на них теж кидається погляд. У нас біля будинку росте яблунька. Навесні вона квітне, влітку на ній дозрівають плоди, а восени висять вже рум’яні яблучка. Але їх ніхто не збирає, вони навіть не опадають самі восени, а так і продовжують висіти майже всю зиму. Лише з настанням весни прилітають птахи та починають викльовувати насіння. Ця яблунька і є моїм улюбленим куточком природи — частинкою моєї рідної природи з вікна будинку. Дуже важливо, щоб у кожної людини був хоча б такий куточок, який вона б любила.
А ще мені подобається відпочивати біля водойми. Вона знаходиться неподалік від мого будинку. Рано-вранці я намагаюся підвестися на світанку, беру вудку та йду на риболовлю. Природа чудова! Стоїть тиша, над ставком невеликий туман, бо вода з нього випаровується. Навколо водойми розташовані зелені галявини, де ростуть плакучі верби.
Ставок оживає, коли встає сонце. Воно піднімається по горизонту у вигляді великого червоного диска, потім світлішає, набуваючи яскравості. Я приходжу на риболовлю, щоб помилуватися цією чарівною красою. Спійману рибу намагаюся знову відпускати у ставок.
Іноді приходиш до свого улюбленого куточка природи, а там лежать пластикові пляшки, папір, пакети. Відразу настрій падає. На мою думку, люди перестали замислюватися над тим, що вони теж є частиною природи. Адже вона нас годує, одягає, зігріває. Ми видобуваємо природні копалини — вугілля, нафту, руду, камені. Для використання у будівництві та для отримання паперу вирощуємо та вирубуємо дерева.
Але, на жаль, ми частенько забуваємо про значення природи в житті людини, не враховуємо, що її дари не є безмежними. Часом ми починаємо неусвідомлено шкодити природі, тим самим завдаючи величезної шкоди собі самим. Зовсім нескладно бути хоча б охайним, тобто ставитися до природи з повагою. Сміття слід кидати в спеціально відведені місця, не ламати гілки дерев, не витрачати багато води й електрики, не приносити з лісу великі букети квітів, які потім зів’януть та їх викинуть.
Для того щоб більше любити природу та бути до неї ближче, треба вирощувати квіти на підвіконні, озеленювати двори, мати садову ділянку, а вдома — хоча б якусь домашню тварину. Тоді людина проявлятиме про неї турботу, стане добрішою та уважнішою до всього оточення.
Всім подобається тільки красива природа. А щоб вона стала ще й улюбленою, багато що залежить від нас.
Прокидаючись вранці, ми виглядаємо у вікно, щоб подивитися, яка погода. Залежно від пори року, ми звертаємо увагу на природні явища: чи світить сонце, йде дощ або сніг. Нас цікавить, яка температура повітря, для того щоб правильно вдягнутися.
У багатьох людей під віконцем ростуть дерева, чагарники, квіти — іноді на них теж кидається погляд. У нас біля будинку росте яблунька. Навесні вона квітне, влітку на ній дозрівають плоди, а восени висять вже рум’яні яблучка. Але їх ніхто не збирає, вони навіть не опадають самі восени, а так і продовжують висіти майже всю зиму. Лише з настанням весни прилітають птахи та починають викльовувати насіння. Ця яблунька і є моїм улюбленим куточком природи — частинкою моєї рідної природи з вікна будинку. Дуже важливо, щоб у кожної людини був хоча б такий куточок, який вона б любила.
А ще мені подобається відпочивати біля водойми. Вона знаходиться неподалік від мого будинку. Рано-вранці я намагаюся підвестися на світанку, беру вудку та йду на риболовлю. Природа чудова! Стоїть тиша, над ставком невеликий туман, бо вода з нього випаровується. Навколо водойми розташовані зелені галявини, де ростуть плакучі верби.
Ставок оживає, коли встає сонце. Воно піднімається по горизонту у вигляді великого червоного диска, потім світлішає, набуваючи яскравості. Я приходжу на риболовлю, щоб помилуватися цією чарівною красою. Спійману рибу намагаюся знову відпускати у ставок.
Іноді приходиш до свого улюбленого куточка природи, а там лежать пластикові пляшки, папір, пакети. Відразу настрій падає. На мою думку, люди перестали замислюватися над тим, що вони теж є частиною природи. Адже вона нас годує, одягає, зігріває. Ми видобуваємо природні копалини — вугілля, нафту, руду, камені. Для використання у будівництві та для отримання паперу вирощуємо та вирубуємо дерева.
Але, на жаль, ми частенько забуваємо про значення природи в житті людини, не враховуємо, що її дари не є безмежними. Часом ми починаємо неусвідомлено шкодити природі, тим самим завдаючи величезної шкоди собі самим. Зовсім нескладно бути хоча б охайним, тобто ставитися до природи з повагою. Сміття слід кидати в спеціально відведені місця, не ламати гілки дерев, не витрачати багато води й електрики, не приносити з лісу великі букети квітів, які потім зів’януть та їх викинуть.
Для того щоб більше любити природу та бути до неї ближче, треба вирощувати квіти на підвіконні, озеленювати двори, мати садову ділянку, а вдома — хоча б якусь домашню тварину. Тоді людина проявлятиме про неї турботу, стане добрішою та уважнішою до всього оточення.
Всім подобається тільки красива природа. А щоб вона стала ще й улюбленою, багато що залежить від нас.