З одного боку, Федько показав себе як позитивний герой, двічі врятувавши Толю, а з іншого - як негативний, бо постійно всіх про¬вокував на різні забавки і бешкети. Але почнемо спочатку. «Це був чистий розбишака-халамидник. Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька; там? шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом. Наче біс який сидів у хлопцеві! Усі діти як діти - граються, бавляться тихо, лагідно. Федькові ж неодмінно щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці.» Так характеризує автор свого головного героя. З цього опису ми бачимо хлопчика, який постійно комусь шкодить, заважає, і робить це все навмисно. Відповідно, вдома він отримує на горіхи, батько лупцює його нещадно ременем. Але тут з'являється цікава деталь. Федько ніколи не кричить, завжди каже правду про свої вчинки, навіть якщо знає, що його за це буде бито. Доходить до того, що після неприємної процедури биття тато дає синові гроші «за правду». Ось ця особливість характеру, правдивість, здатність сказати істину в очі будь-кому і приваблює мене в головному герої.
Людське життя безцінне. Для кожного воно унікальне, неповторне, і, на жаль, скінченне. Це – неоціненний дар, який людина отримує від народження. Проте, як вона зуміє розпорядитися цим подарунком – залежить вже лише від неїї. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від цього можуть залишитися тільки спогади, які є малою розрадою у старості. Саме тому, що наш життєвий шлях вже сам по собі має величезну цінність, не варто розтрачувати його на щось неважливе, в тому числі й на самі лише втіхи. Ми завжди повинні дорожити своїм життям, берегти його і використовувати кожен день найбільш продуктивно. Час минає, секунда за секундою ми дорослішаємо і не замислюємося над тим, яке життя коротке. Людина не думає, що для неї гроші – це лише б нормального існування, а зовсім не його сенс. Дріб`язкові сварки і щоденне сидіння перед телевізором чи комп`ютером – це марнування і не цінування власного дорогоцінного часу, відведеного нам на Землі. Старі люди краще розуміють всі барви життя, оскільки вони усвідомлюють, що своє життя прожили. Так важливо цінувати кожну мить! Насолоджуватися прохолодним раннім вітерцем, дружніми розмовами зі знайомими, цікавими книгами, ласкавими обіймами рідних. Кожна хвилина, кожна секунда неповторна, і ми маємо завжди це памятати. Цей день більше ніколи не повернеться, його не зміниш і не проживеш заново. Тож, цінуймо кожну хвилину свого життя, аби потім не шкодувати про марно прожиті роки!
Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на Федька; там? шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом.
Наче біс який сидів у хлопцеві! Усі діти як діти - граються, бавляться тихо, лагідно. Федькові ж неодмінно щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці.» Так характеризує автор свого головного героя. З цього опису ми бачимо хлопчика, який постійно комусь шкодить, заважає, і робить це все навмисно. Відповідно, вдома він отримує на горіхи, батько лупцює його нещадно ременем. Але тут з'являється цікава деталь. Федько ніколи не кричить, завжди каже правду про свої вчинки, навіть якщо знає, що його за це буде бито. Доходить до того, що після неприємної процедури биття тато дає синові гроші «за правду». Ось ця особливість характеру, правдивість, здатність сказати істину в очі будь-кому і приваблює мене в головному герої.