«доля» — дуже складний і неоднозначний термін. чи можна сформувати долю? сформувати, зліпити, як із сирої глини, своє життя. хтось упевнений, що «робить долю» сам, для іншого це карма, визначене майбутнє. тому свою роботу я назву так: «що формує особистість людини». особистістю прийнято вважати сукупність рис характеру, які людина проявляє в різній обстановці. і чим більше таких рис, тим, як правило, цікавіше для нас ця персона. «це особистість! » — говорять про людину неординарного, упевненого в собі, що має вплив на інших людей, авторитету. на формування особистості впливає не тільки виховання й обстановка в сім’ї, але й пізніше, уже у свідомому віці, прагнення культурно розвитися, досягти якихось ідеалів, бажання бути потрібною й корисною людиною для суспільства, а може, і одержати повагу й пошану, стати знаменитим.
саме від того, що ми хочемо одержати від життя, від запитів, і залежить наша доля. всупереч сформованій думці, що людина дорослішає до вісімнадцяти років, скажу — особистість формується протягом всього життя. і якщо говорять, що його вже ніщо не змінить, йому вже тридцять, це жахливо! адже рік у рік ми розвиваємося, збагачуємо себе новими знаннями, аналізуємо їх, якось реагуємо, а виходить, змінюємося. тобто із усього вищесказаного можу підбити підсумок, що в першу чергу людина формує свою особистість сам, а виходить, і «створює» свою долю. крім цього великий вплив має початкове виховання, перший поштовх до розвитку. з іншого боку, діють не залежні від нас обставини. як говориться, «життя кидає нас зі сторони убік». чомусь найчастіше «цікава особистість» виявляється людиною, що пережила багато прикростей і нещастя, людиною із трагічною долею й важким дитинством. це вже стає якимось стереотипом. багато підлітків упевнені, що, щоб стати зіркою, треба втекти з будинку, посваритися з усіма друзями й т.д. трагедія життя стає невід’ємним компонентом шляху до досягнення успіху або слави. і часто забувається саме головне — талант.
так, можу погодитися: нещастя загартовують людину, роблять його більше твердим і критичним, але не вони породжують талант, це речі друг від друга незалежні. долю людини формує, якщо так взагалі можна виразитися — формує, він сам й різні обставини й ситуації, у які він попадає не зі своєї вини. тобто існують два початки в долі: особисте і випадкове можна назвати його предначертанное, тому що випадки править нами або вищою закономірністю, не відомо нікому. ми маємо безпосередній вплив на долю, можемо її змінити, прагнучи до тих або інших ідеалів, досягаючи певних цілей. усе в наших руках!
«доля» — дуже складний і неоднозначний термін. чи можна сформувати долю? сформувати, зліпити, як із сирої глини, своє життя. хтось упевнений, що «робить долю» сам, для іншого це карма, визначене майбутнє. тому свою роботу я назву так: «що формує особистість людини». особистістю прийнято вважати сукупність рис характеру, які людина проявляє в різній обстановці. і чим більше таких рис, тим, як правило, цікавіше для нас ця персона. «це особистість! » — говорять про людину неординарного, упевненого в собі, що має вплив на інших людей, авторитету. на формування особистості впливає не тільки виховання й обстановка в сім’ї, але й пізніше, уже у свідомому віці, прагнення культурно розвитися, досягти якихось ідеалів, бажання бути потрібною й корисною людиною для суспільства, а може, і одержати повагу й пошану, стати знаменитим.
саме від того, що ми хочемо одержати від життя, від запитів, і залежить наша доля. всупереч сформованій думці, що людина дорослішає до вісімнадцяти років, скажу — особистість формується протягом всього життя. і якщо говорять, що його вже ніщо не змінить, йому вже тридцять, це жахливо! адже рік у рік ми розвиваємося, збагачуємо себе новими знаннями, аналізуємо їх, якось реагуємо, а виходить, змінюємося. тобто із усього вищесказаного можу підбити підсумок, що в першу чергу людина формує свою особистість сам, а виходить, і «створює» свою долю. крім цього великий вплив має початкове виховання, перший поштовх до розвитку. з іншого боку, діють не залежні від нас обставини. як говориться, «життя кидає нас зі сторони убік». чомусь найчастіше «цікава особистість» виявляється людиною, що пережила багато прикростей і нещастя, людиною із трагічною долею й важким дитинством. це вже стає якимось стереотипом. багато підлітків упевнені, що, щоб стати зіркою, треба втекти з будинку, посваритися з усіма друзями й т.д. трагедія життя стає невід’ємним компонентом шляху до досягнення успіху або слави. і часто забувається саме головне — талант.
так, можу погодитися: нещастя загартовують людину, роблять його більше твердим і критичним, але не вони породжують талант, це речі друг від друга незалежні. долю людини формує, якщо так взагалі можна виразитися — формує, він сам й різні обставини й ситуації, у які він попадає не зі своєї вини. тобто існують два початки в долі: особисте і випадкове можна назвати його предначертанное, тому що випадки править нами або вищою закономірністю, не відомо нікому. ми маємо безпосередній вплив на долю, можемо її змінити, прагнучи до тих або інших ідеалів, досягаючи певних цілей. усе в наших руках!
1. Розділ науки про мову, що вивчає слово як частину мови, називається:
Б) морфологією;
2. У такому словосполученні залежне слово виражене пасивним
дієприкметником:
В) освітлена кімната;
3. У реченні «Згаяного часу і конем не доженеш»
дієприкметник виконує синтаксичну роль:
Б) означення;
4. У такому реченні дієприкметниковий зворот не треба відокремлювати комами:
Б) Замурзаний медом онучок вигойдувався на міцних дідових руках.
5. У такому рядку всі дієприкметники з НЕ пишуться окремо:
В) не зорані восени поля; ще не прочитана книга;
6. В якому рядку всі дієприкметники доконаного виду:
Б) зрубаний, оповитий, позичений, прочитаний;
7. Відповідність між дієприкметником та його морфологічними
ознаками:
1. пожовклий - Б) минулий час, активний стан;
2. палаючий - В) теперішній час, активний стан;
__
3. зроблений + 4. виконаний - А) минулий час, пасивний стан + Г) доконаний вид, пасивний стан.
8. Відповідність між дієприкметником та його творення:
1. писаний - Г) від основи інфінітива перехідних дієслів за до суфіксів -н-; -ен -.
2. стертий - В) від основи інфінітива односкладових дієслів за до суфікса -т-;
3. згорілий - Б) від основи інфінітива неперехідних дієслів за до суфікса -л- (рідше -ш-);
4. читаючий - А) від основи дієслова теперішнього часу за до суфіксів -уч -/- юч -; -АЧ-/-ЯЧ-
9. Відповідність між дієприкметником з НЕ та правилом його
написання :
1. Я ніби приїхав у давно не бачені рідні місця.
- В) при дієприкметнику є пояснювальне слово;
2. Вчений здійснив нечуваний подвиг в ім'я науки.
- А) дієприкметник без НЕ не вживається;
3. Толока не орана, вівці не лічені, пастух рогатий.
- Б) дієприкметник виступає в ролі присудка;
4. Над Дніпром знявся нестихаючий шум.
- Г) при дієприкметнику немає пояснювального слова.
10. Дієприкметник – це особлива форма дієслова, що … :
Б) виражає ознаку предмета за дією;
11. Від дієслова НАПИСАТИ можна утворити:
В) пасивний дієприкметник минулого часу;
12. У реченні «А вже сьогодні картина нарешті намальована» дієприкметник виконує синтаксичну роль:
Б) присудка;
13. У такому реченні дієприкметниковий зворот треба відокремлювати
комами:
Б) Море мовчало, зовсім приспане тихою ласкою ночі.
14. У такому рядку всі дієприкметники з НЕ пишуться разом:
В) незнані дороги; неспиляне дерево;
! 15. В такому рядку всі дієприкметники доконаного виду:
НЕМАЄ ВІДПОВІДНОСТІ
А) люблячий, намальований, вишитий, зроблений ;
Б) сидячий, палаючий, ревучий, блимаючий;
В) тремтячий, замерзлий, міцніючий, вкритий;
Г) блукаючий, вимитий, в'янучий, напоєний.
! ** Є всі дієприкметники НЕдоконаного виду:
Б) сидячий, палаючий, ревучий, блимаючий;
16. Відповідність між дієприкметником та його морфологічними
ознаками:
1. замерзлий - Б) минулий час, активний стан;
2. згасаючий - В) теперішній час, активний стан;
__
3. вкритий + 4. загублений - А) минулий час, пасивний стан + Г) доконаний вид, пасивний стан.
17. Відповідність між дієприкметником та його творення:
1. загорнений - Г) ) від основи інфінітива перехідних дієслів за до суфіксів -н-; -ен -.
2. змитий - В) від основи інфінітива односкладових дієслів за до суфікса -т-;
3. посивілий - Б) від основи інфінітива неперехідних дієслів за до суфікса -л- (рідше -ш-);
4. лежачий - А) від основи дієслова теперішнього часу за до суфіксів -уч -/- юч -; -АЧ-/-ЯЧ-
18. Відповідність між дієприкметником з НЕ та правилом його
написання:
1. Я побачив на столі не завершений письменником твір.
- В) при дієприкметнику є пояснювальне слово;
2. Нас чекають дороги незнані.
- А) дієприкметник без НЕ не вживається
3. Підлога не вимита, в хаті не прибрано.
- Б) дієприкметник виступає в ролі присудка
4. І кликав день в неміряні світи.
- Г) при дієприкметнику немає пояснювального слова.