Визначною пам’яткою історії та культури є пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві. Це, по суті, єдине, що матеріально увічнює пам'ять про гетьмана. Могили його немає. Через сім років по смерті Хмельницького шляхетське військо захопило на якийсь час Суботів. Тоді й було навмисно викинуто з домовини кістки ненависного ворогам полководця. Безсилі перемогти живого, вороги позбиткувалися з мертвого. Ідею спорудження пам’ятника Богдану Хмельницькому вперше висунув у тридцяті роки минулого сторіччя видатний історик, перший ректор Київського університету Михайло Максимович. Місце для встановлення пам’ятника вибране не випадково. Саме тут, на майдані проти Софійського собору, після перемоги під Пилявою та Зборовом зустрічали свого славного гетьмана кияни. Роботу над пам’ятником було доручено славетному скульпторові Михайлу Микешину. Митець задумав багатофігурну композицію, проте здійснити задум не вдалося через брак коштів. Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим). Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади. Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля. Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу. Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.
Моя кімната доволі маленька, але дуже гарна, світла й затишна. Тут дуже приємно перебувати: вчити уроки, читати книжки, сидіти за комп'ютером. Кожну річ для своєї кімнати я ретельно вибирала сама: і килимок біля ліжка, жовтий, як сонечко, і фіранку радісного жовтогарячого кольору, і стіл зі стільцем. На підвіконні ростуть мої улюблені кактуси. Я дуже люблю ці рослини і піклуюся про них, тому кактуси у мене доволі часто квітують. На стінах висять мої найкращі малюнки та плакати моїх улюблених груп. На книжкових полицях вишукалися мої підручники, довідники, енциклопедії та художні твори. У своїй кімнаті я почуваю себе насправді вдома. Я завжди прибираю її сама. Тут все на своїх місцях, і я ніколи не шукаю яку-небудь річ, бо завжди знаю, де що лежить. Мені дуже подобається моя кімната.
Ідею спорудження пам’ятника Богдану Хмельницькому вперше висунув у тридцяті роки минулого сторіччя видатний історик, перший ректор Київського університету Михайло Максимович.
Місце для встановлення пам’ятника вибране не випадково. Саме тут, на майдані проти Софійського собору, після перемоги під Пилявою та Зборовом зустрічали свого славного гетьмана кияни.
Роботу над пам’ятником було доручено славетному скульпторові Михайлу Микешину. Митець задумав багатофігурну композицію, проте здійснити задум не вдалося через брак коштів.
Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.
Моя кімната доволі маленька, але дуже гарна, світла й затишна. Тут дуже приємно перебувати: вчити уроки, читати книжки, сидіти за комп'ютером. Кожну річ для своєї кімнати я ретельно вибирала сама: і килимок біля ліжка, жовтий, як сонечко, і фіранку радісного жовтогарячого кольору, і стіл зі стільцем. На підвіконні ростуть мої улюблені кактуси. Я дуже люблю ці рослини і піклуюся про них, тому кактуси у мене доволі часто квітують. На стінах висять мої найкращі малюнки та плакати моїх улюблених груп. На книжкових полицях вишукалися мої підручники, довідники, енциклопедії та художні твори. У своїй кімнаті я почуваю себе насправді вдома. Я завжди прибираю її сама. Тут все на своїх місцях, і я ніколи не шукаю яку-небудь річ, бо завжди знаю, де що лежить. Мені дуже подобається моя кімната.