На українських землях давні народні традиції поетично сплелися із християнством. і тепер уже мало хто пригадує, що раніше на вербну неділю святим деревом вважалася не верба, а екзотична для нас пальма. що із писанками колись чинили магічні дії. сам звичай писанок має витоки з символічного значення яйця, яке майже у всіх народів світу вважалося джерелом життя, символом початку життя, символом сонця. а згодом і яйце, й дерево у слов’ян стали символом весняного пробудження на землі, символом перемоги життя над смертю.
Березнь. У перші дні цього місяця, як правило, ще морозно і сніжно. Але то був справжній весняний день: сонечко світило яскраво, ласкаво торкалося мого обличчя своїми теплими промінцями. В такий день слід обов"язково сходити до парку. Я так і зробила.
Усюди було ще вогко і виднілися залишки брудного снігу, але це не заважало усім жителям парку РАДІТИ РАННІЙ ВЕСНІ. Там синичка вже оголошує всім про тепло, там сорока вже вигріває боки на сонці...Я ЙШЛА ПО ВУЗЬКІЙ СТЕЖЦІ і раптом почула, як хтось шурхотить над моєю головою. Я підняла погляд і була здивована, побачивши маленьку пухнасту жительку парку, що СИДІЛА НА ЗЕЛЕНІЙ СОСНІ і з цікавістю на мене дивилася. Було дивним, що вона мене не злякалася. На щастя у мене у кишеньці був маленький горішок, що залишився після мого домашнього сніданку. Мама завжди говрили: "Горіхи - це твій розум!".
"Будь розумницею!" - сказала я маленькій споглядачці, І ДАЛА ГОРІШОК РУДІЙ БІЛОЧЦІ.
Рання весна
Березнь. У перші дні цього місяця, як правило, ще морозно і сніжно. Але то був справжній весняний день: сонечко світило яскраво, ласкаво торкалося мого обличчя своїми теплими промінцями. В такий день слід обов"язково сходити до парку. Я так і зробила.
Усюди було ще вогко і виднілися залишки брудного снігу, але це не заважало усім жителям парку РАДІТИ РАННІЙ ВЕСНІ. Там синичка вже оголошує всім про тепло, там сорока вже вигріває боки на сонці...Я ЙШЛА ПО ВУЗЬКІЙ СТЕЖЦІ і раптом почула, як хтось шурхотить над моєю головою. Я підняла погляд і була здивована, побачивши маленьку пухнасту жительку парку, що СИДІЛА НА ЗЕЛЕНІЙ СОСНІ і з цікавістю на мене дивилася. Було дивним, що вона мене не злякалася. На щастя у мене у кишеньці був маленький горішок, що залишився після мого домашнього сніданку. Мама завжди говрили: "Горіхи - це твій розум!".
"Будь розумницею!" - сказала я маленькій споглядачці, І ДАЛА ГОРІШОК РУДІЙ БІЛОЧЦІ.
Ось таку я мала пригоду одного весняного дня.