Твір-оповідання по плану пізня весна план 1. березневі морози 2. повернення з вирію лелек 3. пташиний голод 4. порятунок чорногузів 5. повернення птахів до своїх домівок

Наступного дня, увагу привернув найвеселіший працівник, згідно з наказом, дякувати Миколі, найбільш добрий, будь-яке питання, добрий вчинок, улюблена книга, ввімкнений монітор, не звертати уваги, проводити заходи, правильна відповідь, брати участь, у різних галузях науки, ставиться з розумінням, порядок денний, зателефонувати, у разі невиконання, обсяг роботи, співробітництво, інновації, тези доповіді, упродовж десяти днів,за такої умови,економіст за професією, виникло у голові, вибачте, отримали листа, прислали за адресою, відкрити нову фірму,відчинити вікно, ми наполягаємо на цьому рішенні, ми домовились з вами, Наталіє Петрівно, Дмитре Степановичу, повідомити вам, зробити висновки, вжити заходів, це становить 25 відсотків, через брак коштів, під 5 тис. грн., надати послугу, це є однією з причин, зайвий, світлина, під час обговорення,розпочати роботу, я вважаю, що..., схвалити, типові положення, наступні помилки, виділити наступне, до цього часу, ніякий, колишній співробітник, у крайньому разі.

Я знаю: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. Знаю це напевно, бо виросла в сім’ї, в якій мама все життя пропрацювала в дитячому садочку. Я не просто продо-вжила сімейну традицію, а серцем відчула, що моє покликання – учити дітей по-праведному жити, любити свою землю, не бути манкуртами, плекати в душі добро й людяність. Моя мама – вихователь, і мені якось непомітно передалися всі її національні світоглядні позиції, її щирі вболівання за долю нашої рідної мови й за майбутнє України. Хіба могла я обрати іншу професію? Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. Часто почуваюся щасливою. Коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитя з радістю поспішає вранці до школи, - я щаслива. Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому. І тому оволоділа комп’ютером, тому постійно тримаю руку на пульсі сучасності. Звичайно, це нелегко. Та завжди допомагає приклад моєї матері - педагога і моя власна сім’я – чоловік , троє синів-соколят та донечка - сонечко. Постійно відчуваю підтримку й взаєморозуміння свого батька. Він хоч і не педагог, але розуміє мої вчительські проблеми. А це так важливо!