Твір оповідання з обрамленням одного разу ми з друзями гуляли в парку. там було дуже багато людей мами які грали зі своїми дітьми, бабусі сиділи розмовляли, дідусі грали в доміно. хлопці каталися на скейта. тому я сидів на лавці і сумавав. потім до нього підійшла оленка показала на дідуся який сидів без руки і сказала яка у нього надзвичайна доля. продовжіть ) заранее ***
А я от сиджу зараз, і мене огортає водночас відчуття суму й гордості за те, що не врятували дудісеву руку і за те, що ще є на світі хоробрі , самовіддані люди , які не бояться ризикнути власним життям заради життя іншого.
Примітка.В кінці не дуже гарно вийшло . Можна було б написати про Велику Вітчизняну, проте, я вважаю, що це занадто банально.