Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови. Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром. Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною. Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати.
По лісу бігла лисичка шукаючи собі худобу. І зустріла вона зайчика . - Ну привіт зайчик-побігайчик! - Привіт лисичко-сестричко! Що тобі від мене хочеться. - Та їсти я собі шукаю. Чи не до ти мені? - І чим ж це я можу тобі до -Я полюю на гусей. - І чим я можу до -У мене є план я зловити худобу. До мені? - Ну незнаю незнаю? - Ходім розповім план. - Ну пішли... Пригода лисички розпочалась! Лисиця розповіла зайцю план та й пішли вони на полювання. - Повернемося з худобою я тобі обіцяю А зайчик не повірив їй.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати.
- Ну привіт зайчик-побігайчик!
- Привіт лисичко-сестричко! Що тобі від мене хочеться.
- Та їсти я собі шукаю. Чи не до ти мені?
- І чим ж це я можу тобі до
-Я полюю на гусей.
- І чим я можу до
-У мене є план я зловити худобу. До мені?
- Ну незнаю незнаю?
- Ходім розповім план.
- Ну пішли...
Пригода лисички розпочалась! Лисиця розповіла зайцю план та й пішли вони на полювання.
- Повернемося з худобою я тобі обіцяю
А зайчик не повірив їй.